Кар*єристи серед нас ;)

На днях дійшла висновку, що трудоголізм невиліковна штука, як на мене. Це певний наркотик. Це те, без 4ого більше не можеш жити. Те, що потрібно кожного дня. Коли щоденник розписаний на два місяці одразу й найближчий розписан до години. І елементарна простуда не дозволяє два дні полежати з температурою.  Можливо, тут неправильно розставлені пріоритети?! А можливо, різні люди по-різному іх розставляють... Для когось важливіша сім*я, а хтось не спроможний любити й реалізує себе у роботі. Розвивається, йде далі, не зупиняється. Не зупиняється навіть коли важко дихати (про дихання тут образно, просто не зупиняється людина. знаєте?).
Безумовно, важливо мати баланс у всіх п*яти сферах (здоров*я, сім*я, емоції, відносини, кар*єра). Якщо 4огось бракує, то картина вже неповна. Ви ж знаєте!? Але якщо просто трохи більше 4асу виділяти на кар*єру. Нехай весь щоденник розписан до години, але якщо після 9-ї ве4ора, наприклад, писати особисті зустрічі! Гармонія є. Але основний (основний, а не весь!) фокус на кар*єрі. Трудоголізм...
Трудоголізм... Що це? Навіщо це треба? Для нагород і вершин у якійсь сфері? А кому потрібні ці клаптики папіру на яких написано, що ти найкращій у цій чи іншій сфері? Просто макулатура, як на мене.
Трудоголізм - не передається повітрно-крапельним шляхом, статевим також. Хворі на трудоголізм інколи прокидаються серед ночі з думкою, що треба комусь зателефонувати і вирішити певну задачу. Їх телефон дзвонить кожні 3 хвилини. У деяких "хворих" виникає бажання викинути його, наприклад, стоячи на якійсь набережній. і на море, доречи, вони приїхали "у справах".  "Трудоголіки"  безпечні для оточуючого середовища. Їх можна доволі легко впізнати. Як? Треба подумати