Майже влітку, майже уві сні :)

Останнього разу мокла під дощем 22 вересня 2008р )))
І от в4ора ... ))) Опісля 4-х годинної репетиції в театрі, вийшли ми на вулицю, дивимось радуга! :) Я Жадана частіше бачу, ніж радугу ))) Зафоткала :) Тут мені телефонують, кажуть що в моєму райні дощ, я сміюсь, кладу трубку. І тут... Різко темнішає і починається злива! Мої білі кеди перетворюються на ... колір важко описати  але точно не білі )))Сховатися від зливи було трохи проблематично - недахова місцевість якась була ))) Останнім часом хотіла перевірити чи водостійка у мене туш! :) Перевірила! Нє! Разом з нами під дахом була ще перелякана дощем жінка. Я роздавала сухі паперові серветки як мати Тереза ))) Витирала залишки мейк-апу.  Дійшла до висновку, що він зовсім мені не потрібен. ))) Дощ ніби закінчився. Ми вирішили продовжити наш складний шлях на зупинку. У повітрі пахло свіжістю й літом. Хоча на календарі була ще весна. Та було холодно якось... Тільки но почали йти знову небо почало плакати. Ну що ж? Ибо идуший осилит дорогу (с) Трохи не в тему цитата, але трохи таки сюди. Увечері ще зустрічі. Треба було насолоджуватись ливнем, Tertium non datur! Рада була, що не взяла парасолю, не повірила укр.нету)))
Вдома перевдяглась й пішла. Знову пішовдощ! ))) Думала, що двічі за ве4ір намокнути неможливо ))) Але кажуть же Impossible is nothing (с) так пише ... хто там пише?
Одним словом було весело і мокро!

З.І. думаю куди можна поставити піаніно в моїй оселі й коли я буду його купувати. Опісля Тартака зрозуміла, що ніколи не пізно!
 If you ever say never too late,
I'll forget all the diamonds you ate. (c)