Маля 66-річної матері нещодавно зробило перші кроки

— А моя доця вже ходить, — повідомила нам Валентина Підвербна, яка в 65 років народила дівчинку. — Щоправда, ще в манежику. Уже пританцьовує! Така розумниця! Оченята — голубі, великі. Я нею не нарадуюся...
Дівчинці, яка народилася 22 лютого, уже десять місяців. Її народження викликало справжній шок-резонанс в Україні. Адже в такому віці подібне не можна навіть уявити. Але колишній медсестрі так не хотілося бути самотньою в цьому житті, що вона ціною великих зусиль зібрала значні кошти, щоб пройти відповідні процедури... і завагітніла.

Попри несприйняття, осуд багатьох медиків та чиновників, у Чернігові з’явилося нове життя. Дівчинка набирає ваги, нормально почувається.
— Після обласної ми жодного разу не лежали в лікарні! — каже Валентина Григорівна.
Мама називає її Машенькою. Дівчинка має ще одне ім’я. Але Валентина Григорівна його не розголошує. Так, вважає, буде краще для маляти.
— Дитинка розвивається у відповідності зі своїм віком, — прокоментувала лікар-педіатр Інна Демченко стан здоров’я своєї підопічної.
До неї приходить на консультацію з дівчинкою В. Підвербна. І дуже задоволена кваліфікованою допомогою спеціаліста-медика.

Валентина Григорівна живе з доцею на пенсію та допомогу на дитину. Десь разом виходить до 2000 гривень. Негусто. Улітку несподівано допомогли спонсори: купили їй гарні меблі.
— Тепер Машенька має письмовий стіл, дерев’яне ліжечко, — розповідає жінка, що раніше соромилася, коли до неї напрошувалися в гості. Усе-таки старі меблі не дуже прикрашали однокімнатну квартиру, в якій тепер зростала новонароджена господиня.

На Новий рік мати та доня очікують на подарунки від благодійників. Чи будуть вони? Важко сказати. Після лютневої сенсації ажіотаж довкола її особи спав.
— А що б ви хотіли від Діда Мороза? — запитую.
— І пральної машини в нас немає, і телевізора, й електричної духовки... А ще нам би кілька соток городу. Бо картоплі не докупишся. Треба мати свою городину. Та й Машенька відпочивала б на природі.
— А взагалі, — додає, — хоч би що там було, для мене найкращий подарунок — моє сонечко, яке мені світить щодня. Хто самотній — зрозуміє мене. Самотня людина розмовляє сама із собою. Їй сумно і важко. Зате у мене все це позаду. Я щаслива, що маю таку радість.

Сергій Павленко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.