О финалистах

Лєна Іванова: «Склад колективу змінюється, а я завжди залишаюсь»

«Лєна Іванова» - в лапках, бо це чернігівський рок-гурт. Фронтвумен – Олена Іванова, яка власне і зібрала хлопців аби творити і доносити до слухачів важливі речі. Вони стали фіналістами конкурсу «Слухай ЧЕ» й увійдуть до збірки з однойменною назвою .
Вашій увазі пропоную інтерв’ю з вокалісткою гурту – Лєною Івановою.

  – Як давно товаришуєш з музикою?
– Більше ніж десять років. У 16 років вперше взяла в руки гітару. І з того часу все пішло, поїхало…

–    Маєш музичну освіту?
–    Можна сказати, так. Спочатку закінчила Чернігівський педагогічний університет, а потім колись поїхала у відрядження як журналіст на Міжнародний фестиваль «Сергеєвские зори» в Одесу. Вирішила прийняти участь у ньому як музикант. Посіла перше місце. І мені запропонували вступити до університету культури. Так я здобула другу вищу освіту.  Пригадую ціле літо з репетиторами готувалась.

–    Одразу наважилась взяти участь у «Сергеєвских зорях»?
–    Ні. Довго вагалась: чи варто? Але перед поїздкою побачила віщий сон. Наснилось, що беру участь і мені дістається перше місце.

–    Чим радувала глядачів?
–    Виступала сама. Виконувала одну свою пісню і пісню Ані Лорак. Переконалась, що конкурси «не куплені». Звертають увагу на талант, який маєш. Це радує.

–    В родині є музиканти?
–    По батьківській лінії всі актори.

–    Розкажи про музичну кар’єру.
–    В Чернігові працювала два роки у складі  гурту «911». Але я на цілий рік поїхала до Києва ,тож він розпався. Зараз - вокалістка рок гурту «Лєна Іванова» і проекту «Володар». Тут у нас дві скрипки, акустична гітара, іноді волинка.

–    Чому гурт називається твоїм ім’ям?
–    Тому що склад мого колективу змінюється, а я завжди залишаюсь.

–    Як ти думаєш чи обов’язково музиканту мати музичну освіту?
–    Так. Тому що її відсутність сковує, не дає можливості творити наповну. Принаймні хоч одна людина в гурті має знати музичну грамоту.

–    В рок-гурті все вирішуєш ти?
–    Не завжди. Я прислухаюсь до хлопців, ми шукаємо компроміс.

–    Важко бути музикантом у Чернігові?
–    У нас мало місць для виступу.

–    Чим займалась у житті?
–    Журналістикою -  робила новини на Чернігівському міському телебаченні; 2 роки торгувала на базарі; коли навчалась у Києві, було важко, тож продавала студентам у гуртожитку зошити, ручки, олівці, туалетний папір… У Чернігівському драмтеатрі розповсюджувала квитки, але прийшла до них бо хотіла стати акторкою. Та, на жаль, акторської освіти не маю. 4 роки читала лекції «За здоровий спосіб життя» від Центру соціальних служб для молоді.

–    Не вважаєш, що аби стати успішною і відомою людиною треба пройти тернистий і важкий шлях?
–    Людина, яка ніколи не відчувала біль, не вміє співчувати . А той, хто не знав труднощів, навряд чи оцінить легкі здобутки.

–    Назви п’ять речей, які любиш робити у вільний час?
–    Читати, танцювати, робити щось руками: малювати, робити сувеніри; медитувати, вигулювати свою собаку. Його звати Спрайт - боксер. Смішний такий! Вночі хропе, а вдень, при ходьбі, голосно «цокає» по паркету.

–    Є якісь «гарячі» новини?
–    Так. Минулого тижня було нагородження конкурсу «Шукаю продюсера», яке відбулось у палаці «Україна», що в Києві. Виконувала пісню «Фарбами».

–    Чим наразі займаєшся окрім музики?
–    Викладаю філософію у педагогічному ліцеї для обдарованої сільської молоді в Чернігові. Веду бардівський гурток.

Тетяна  Скрипкіна