Убивство за недопалок: продовження справи загиблого грибника Валерія Пожогіна

Судове засідання у справі вбивства в лісі грибника Валерія Пожогіна знову не стало завершальним. Причина – самопочуття підозрюваного у вбивстві Олександра Лисяка. Але все по порядку.



Зі сторони обвинувачення змінюється прокурор – новим стає Дмитро Коломієць. Ще до початку засідання адвокат Олександра Лисяка Григорій Лисак зазначає, що в його підопічного, мабуть, кепські справи зі здоров’ям, адже він не вийшов до нього під час останнього візиту.

Під час очікування засідання сторона захисту Олександра Лисяка і потерпіла сторона (родина Валерія Пожогіна) висловлюють свої версії біографії підсудного. Так, захист (за словами самого Лисяка) зазначає, що обвинувачений був інвалідом із дитинства (потрапив під потяг), працював програмістом – переважно заробляв приватними підробітками, на Чернігівщину приїхав із Херсонської області, маючи проблеми зі здоров’ям, так би мовити, «доживати», гроші мав від продажу квартири на малій батьківщині.

 

Водночас у родині загиблого Пожогіна кажуть, що спілкувались із людьми, з якими нібито Лисяк працював в охороні українського політика Тігіпка. Ті характеризують його з негативного боку – запальний, міг побити за службові ляпи.

Але обидві біографічні версії було висловлено на рівні розмов.

Щодо головної теми цього засідання, то це допит свідка, через неявку якого перенесли попереднє. Свідок – Олександр Нехаєвський, старший оперуповноважений карного розшуку, який був одним із перших, хто побачив тіло загиблого.

Розповідає Олександр Пожогін: «Нас направили вести пошуки в той час ще зниклого Валерія Пожогіна. Це було того дня, коли знайшли його автомобіль. Місцеві порадили нам поговорити з Лисяком, адже на цьому хуторі він був одним із небагатьох, із ким можна було нормально поговорити, – там були ще чоловік і дружина з девіантною поведінкою, простіше кажучи, алкоголіки та старенька бабуся. Лисяк сказав нам, що він убив, сказав у присутності свідків. Погодився показати, де тіло. Спершу відвів на неправильне місце, озирнувся, сказав «Це не тут». Звідти проїхали на авто 20-30 хвилин у новому напрямку – і дісталися туди, де було тіло».

За його словами, це було на відстані 700 – 800 метрів від місця проживання обвинуваченого. Тіло, коли його знайшли, лежало обличчям до землі, точніше, на кепці.

«Коли в нього спитали, як він убив, сказав – задушив. Ми одразу викликали слідчу групу. На запитання, навіщо вбив, відповідав, що Пожогін курив і викинув недопалок, далі виник словесний конфлікт», – розказує Олександр Нехаєвський.

Надалі, за словами оперуповноваженого, підозрюваний відмовився щось говорити на цю тему. Тобто повідомив, що вбив, і далі нічого не скаже.

Загалом свідок пам’ятав небагато. Зокрема, сплутав пору року, коли було вбивство (замість початку осені назвав весну) та незрозуміло відповів щодо хронології подальших подій – зізнання у вбивстві, обшук, відвідини поліції з Лисяком і час, коли останній показав місцезнаходження трупа.

Адвокат обвинуваченого свої запитання поставив, проте сам Лисяк щось питати не захотів: «Свідок нічого не пам’ятає. Що його питати?», – відреагував він на пропозицію взяти участь у допиті. Коли адвокат спитав, чи підтверджує покази свідка, сказав: «Ні, не підтверджую», потім виправився, сказавши «Частково». З чим саме не погоджується, не уточнив.

Надалі черга дійшла до слова обвинуваченого Олександра Лисяка, на що він відповів: «Не сьогодні. Маю погане самопочуття. В мене є новоутворення в ділянці попереку. Але обстеження мені не роблять. Підозрюю, що це грижа. Знеболювальні не дають. Тому говорити сьогодні не можу».

Через це засідання було перенесене на 10.00 1 лютого вже наступного року. Також суд продовжив Лисяку термін тримання під вартою, адже той спливав 30 грудня.