«Чому всіх чоловіків від 20 до 60 років призивають на перепідготовку?»
«Хочу дізнатися, чому всіх чоловіків від 20 до 60 років призивають на перепідготовку в Гончарівське, — пише читачка з Куликівського району. — Ні наказу Головнокомандувача Порошенка, ні наказу міністра оборони ніхто ніде не бачив.
У нас, як кажуть, геноцид селян! Хто і чим думав, призивати усіх сільських чоловіків у таку пору? Для кого це вигідно? Повісток ніхто не вручав, поклали усі обов’язки на керівників різних організацій. Якщо керівник закладу не «вмовить» свого підлеглого з’явитися у військкомат, то їм погрожують доганами. А підлеглим — відкриттям кримінальної справи. За що?
А що ж робити селянину? Якщо поїхати та пройти перепідготовку на 10 днів, а потім повернутися у рідне село, то на картоплі лишаться одні цибки, жук колорадський смачно поласує її бадиллям! А заготовляти сіно хто буде? Хай корови та коні взимку будуть голодні, чи що? А чим годувати сім’ю?
Що ж залишається? Голодомор-2018. Адже більшість селян виживають з того, що виростили із свого підсобного господарства.
Ще хочу поставити питання нашим лікарям. Де ж ви бачили повністю здорового чоловіка після 50 років? Хто прийняв цей закон, щоб відправляти у зону АТО чоловіка після 50».
«У нас — прикордонна зона. Напрямок дуже загрозливий»
— На навчання беруть не тільки молодих, — пояснює начальник регіонального медіа-центру у Чернігові Міністерства оборони України Вадим Мисник. — Відповідно до змін у законі, призивний вік — до 60 років. Навчання резервістів відбувається відповідно до планів. Воно було заплановане ще на початку року. Є, звісно, відповідні накази. Строковиків і резервістів ніхто в АТО не відправляє. В АТО йдуть тільки після підписання контракту. Який геноцид, який голодомор? Якщо десь порушується закон, давайте розбиратися по конкретному випадку, а не говорити загалом. Коли забирати на навчання, як не тепер? Взимку — холодно, усі хворіють. Весною — посівна. Влітку, восени — збирання врожаю. Звичайно, робочі руки завжди потрібні. Завжди немає часу. Але військових тренувати теж треба.
— Для чого потрібні такі навчання?
— У нас прикордонна зона. Напрямок дуже загрозливий. Російські бази вже в Білорусі будують.
Досвід тренувань резервістів уже набутий прибалтійськими державами. У них резервісти тренуються постійно, вони навіть удома зброю тримають, бо більш організовані. У них більша частина захисників — це саме резервісти. За першим свистком збираються і готові захищати. В Латвії, Естонії, Литві вони є.
— У нас подібні збори були й раніше?
— У минулому році кілька разів проводилися. Наймасштабніші — у танковій бригаді, у Гончарівському. В інших бригадах в Україні невеличкі збори, на рівні батальйонів. А це вперше таку масштабну бригаду резервістів створили, близько 4 тисяч. Це, можна сказати, резервісти другої черги.
— Представники державних адміністрацій теж брали участь у зборах.
— За організацію і за явку відповідає місцева влада. Голова призовної комісії — заступник губернатора. Всі беруть участь у цьому процесі. Військкомат тут виступає як виконавчий орган. Ви розумієте, хто по воєнному часу буде Куліч (голова обласної держадміністрації)? Він буде керувати захистом. І так само районні адміністрації, вони теж керуватимуть на рівні районів. Вони ж не військові люди, але мають усе побачити, випробувати, щоб більше у цьому процесі бути. Одна справа — на папері почитати, інша — подивитися, як це насправді відбувається.
Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №27 (1678), 5 липня 2018 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.