Драматична історія довгої розлуки, або Чому українська інтернатна система роз’єднала дітей? (відео)

Добавить новость

Среда, 16 Августа 2017 17:19  |  Просмотров: 4364

Доля розлучила їх здавалося назавжди, рідних сестер, які не бачились довгих 15 років. Коли старшій з них – Наталі – було 9, а молодшій – Тетянці – лише рочок, українська інтернатна система розділила дітей. Старшу взяла за доньку італійська родина, а меншу і нині виховують в українському інтернаті. Усі ці роки дівчинка із сиротинця зростала з певністю, що вона сама в цілому світі. Драматична історія довгої розлуки найрідніших у новому спецпроекті «Вікон» «Сестро, сестро».

Перша серія про Таню, сироту, яка лише у випускному класі дізнається, що всі ці роки самотності, у неї була сім’я.



Вона довго чекала на цю подорож, але боїться її найбільше в житті.

Таня сирота, вихованка інтернату. Рідних батьків дівчина не знає, а названі відмовилися від неї. Вона скорилася думці, що в цілому світі сама самісінька. Та торік Таня дізнається, вона не одна. За тисячі кілометрів її сім’я.

Чернігівщина, селище Яблунівка. Школа-інтернат. Перша репетиція останнього вальсу. Кожному з цих танцюристів цьогоріч 16. Випуск. І більшості з цих стін нема куди йти, як і Тетяні Кот.

Тетяна показує свою кімнату. Кімната маленька, та її вона ще ділить ще з однією дівчинкою – Сніжаною. І хоча сирота запевняє, що почувається тут цілком комфортно, спілкуватися з журналістом у своїй кімнаті не хоче, веде на простору інтернатівську кухню. Любить готувати і мріє вступити до технікуму на кулінара.

Таня малоговірка та закрита. Спілкується, здається, понадсилу. Обірваними фразами переповідає те, що їй відомо. Що до дитбудинку потрапила однорічним дитям, а до цього часу жили всією родиною в селі Стара Басань. І про те життя Таня не пам’ятає нічого. Воно і на ліпше, каже вихователька інтернату. В її руках особова справа Тетяни Кот, гортаючи сторінки Світлана Анатоліївна, яка вже два десятки років стикається з непростими долями дітей, зітхає. У цій папці надтобагато трагедій та болю.

Сім’я дівчинки була непевна – батьки прикладалися до пляшки.

Світлана Дяговець, вихователька: «Читаючи рішення суду, ми бачимо, що мати, Кот Олена Миколаївна, не приділяла уваги своїм дітям, не піклувалася про них, шкідливо впливає на своїх дітей, веде аморальний спосіб життя».

Батько помирає від туберкульозу, а матір після його смерті позбавляють батьківських прав.

І вкотре вихователька мимохідь каже, діти, а не просто донька. Тож виходить, що Таня росла не сама в тій родині. Та в цій особистій справі інформація лише про неї, що до дитячого будинку потрапляє малям і їй швидко знаходять нову родину.

Тетяна Кот: «Я тоді подумала, що до мене приїхали мої батьки, забрати мене. А потім стало видно, що вони хочуть якось позбутися мене або віддати кудись».

Дівчина знову закривається, ховає очі, не хоче згадувати яких образ зазнала в тій родині.

З названими батьками Таня прожила 8 років, а потім від неї відмовились. Втрата другої сім’ї стає для неї потужним психологічним стресом. Повернувшись до інтернату, Таня стає недовірливою і перестає підпускати до себе дорослих.

Людмила Шаповаленко, директорка Яблунівської школи-інтернату: «З Прилук приїжджала нова родина, пропонувала знову забрати її у прийомну сім’ю. Але Таня категорично відмовилась: і першого, і другого разу. Сказала: «Я нікуди із школи не поїду».

Дівчина скорилася самотності. Жила звичним інтернетівським життям. Та раптом, уже у випускному класі їй пише колишня названа мати, яка давно від Тетяни відмовилась. Скупо і сухо повідомляє те, що переверне життя сироти назавжди.

«Даю тебе адрес твоей родной сестри Наташи.
Ето все што я могу для тебя зделать, может она заберот тебя к себе. Ми більше с тобой не общаемся».
Тетяна Кот: «Мені тоді хотілось плакати, просто хотілось плакати».

Таня повірити не могла, що в неї виявляється, всі ці роки, була сестра і наважується їй написати.

«Ти мене може і не узнаєш але я твоя сестричка менша
Таня
Ти зараз в Італії а я в Україні вчуся
Закінчую 11 клас
Я й не знала що в мене є сестричка»

І вже майже рік, донедавна цілковита сирота, живе з думкою, що в Італії в неї є родина. І на інтернатівській кухні Таня вчиться готувати італійські страви.

«Вікна» вирушили до Італії аби знайти сестру Тані. Ось вона, звати Наталья Резенте. У неї класична щаслива італійська сім’я. Ось тільки Наталью з дитинства мучать одні й ті самі спогади.

Наталья Резенте, громадянка Італії: «В моїй голові часто виринають спомини, як нас везуть до лікарні і на руках я тримаю маленьку дівчинку. В лікарні казали, що в нас візьмуть аналізи і повернуть додому. Але цього не сталося. Нас розділили. Ту дівчинку лишили в лікарні, а я опинилася в дитячому будинку».

Молодшу сестру Наталья чекала все своє свідоме життя. Та виявляється, крім Натальї, в Таніному житті може з’явитися ще одна рідна людина. Хто та третя дитина і чому українська інтернатна система роз’єднала трьох дітей і на роки зруйнувала родинні зв’язки? Як рідні опинилися в різних країнах за тисячі кілометрів одне від одного?

Сюжет телеканалу «СТБ», «Вікна-новини»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: