В Чернігові голандські журналісти збирають інформацію про геноцид ромів в роки Другої Світової війни

Понедельник, 3 Апреля 2017 21:04 | Просмотров: 2817

- Когда их расстреляли, полицаи пустили по городу слух, что ромы, якобы, помогали военнопленным из лагерей — передавали питание, лечили больных, а потом переправляли через линию фронта. За это их немцы и наказали.

Герард Кузнєцов, учасник Другої Світової війни, який на власні очі бачив, як вантажівки возили на розстріли ромів, сьогодні вкотре розповів про ті трагічні події.

До Чернігова з Амстердаму приїхала продюсер та координатор проектів радіо «Ла Беневоленсія» Адріана Коста, яка готує фільм про геноцид ромів по всій Європі. Її мета — опитати людей які були очевидцями тих подій, хто приймав у них участь, і стоврити фільм про цю трагедію. В планах зібрати свідчення людей про геноцид ромів в 12 країнах, в тому числі й в Україні. Але цим фільм не обмежується. Адріана прагне провести паралелі між подіями 75-річної давнини і сучасним становищем ромів, тим який вплив мав геноцид на їх подальшу долю, на їх сприйняття в суспільстві.

Адріану зустрічали у міській раді Чернігова заступник міського голови Олександр Ломако, керівник Чернігівської міської громадської організації «Романо дром» Марина Казанська, свідок багатьох подій 75-річної давнини Герард Кузнецов. А разом з нею приїхали кияни, науковий співробітник Українського центру вивчення історії Голокосту, редактор часопису «Голокост і сучасність» Михайло Тяглий (Київ), та прездиент Ромського жіночого фонду “Чіріклі” Юлія Кондур.

Офіціні промови зайняли кілька хвилин... А далі прийшла черга говорити Герарду Кузнєцову, який спокійно, але детально розповів про те, що відбувалосья влітку 1942 року.

Протягом липня 1942 року всіх ромів Чернігівської області — кочових і тих, що жили в містах і селах, зібрали в Чернігові і ув'язнили в камерах чернігівської в'язниці. При цьому людям говорили, що готують їх до переселення в Сербію. Вони перебували там до кінця липня. А 1, 2 та 3 серпня всіх зібраних ромів, всього близько 5 тисяч, розстріляли на Подусівці, на околиці Чернігова. Це були переважно жінки та діти, тому що більшість чоловіків була мобілізована або потрапила в евакуацію разом з підприємствами.

Герард Кузнєцов, якому на початку війни було 15 років, є знахідкою для будь-якого історика, який вивчає період німецької окупації Чернігова. Він в деталях розповідає про події, які тоді відбувалися, адже багато чого бачив на власні очі. Багато історій він почув від товаришів, друзів чи знайомих. Але ще більше інформації дізнався з архівів Чернігова — тоді КДБ, а тепер СБУ, адже був головою комісії по вивченню чернігівського підпілля.

- Один свидетель был у меня, - розповідає ветеран, - который был подпольщиком и служил в гараже СД — полиции безопасности. Он участвовал в вывозе смертников из тюрьмы на опушку этого леса. Он рассказывал страшные истории, волосы дыбом подымаются. Людей вывозили на грузовых машинах. Сзади грузовиков, в которых везли смертников, всегда шла легковая машина с открытым верхом в которой сидели четыре человека с автоматами наготове, потому что бывали и побеги. Я работал на мебельной фабрике рядом с дорогой, по которой возили смертников. Вы знаете, женщины цыганки кричали, выли так страшно, что волосы подымались дыбом.

А далі — покладання квітів до меморіалу розстріляним ромам, що знаходиться на Подусівці, фактично на кругу по вулиці Цолковського. Тут є меморіал всім розстріляним німецькими окупантами чернігівцям і, окремий, але менш відомий, саме ромам.

- За кордоном цей памятник більш відомий ніж у місті і області. - говорить Марина Казанська, керівник громадської організації “Романо дром”. - Коли в Берліні робили меморіал геноциду ромів — озеро навколо якого розкладені трикутні камені, на яких вказані назви міст, де є пам'ятники загиблим у роки війни ромам. На одному з таких трикутників є і Чернігів. Ідея ж створення цього пам'ятника виникла після нашої зустрічі з Герардом Кузнєцовим. Тоді ми поставили собі за мето увіковічнити пам'ять про загиблих ромів і в 2009 році встановили цей знак. Він потрібен і для молодого покоління, аби вони пам'ятали, що така трагедія відбувалася з нашими людьми, з нашими дідами.

Наступний пункт призначення — в'язниця. Звичайно, на її територію ніхто не намагався потрапити, зупинилися біля її стін. Герард Кузнецов знову на камеру дав інтерв'ю, розповівши про будівлю. За його словами на першому, напівпідвальному поверсі, тут тримали ув'язнених, на другому - смертників, а на третьому працював обслуговуючий персонал в'язниці. Саме звідси вантажівки вивозили людей, в тому числі й ромів, на розстріли на Подусівку..

Наш Чернігів знову опинився у центрі уваги європейців, потрапить у фільм, який, можливо, покажуть і у нас, в Україні. Але, на жаль, знову відзначиться він не досягненнями, а трагічними сторінками свого минулого.

Gorod.cn.ua