Мобильная версия сайтаЧернігів у жалобі. Поховали Романа Лося (відео)
Доля любить незрозумілі нам і несправедливі жарти – йому вдалось вижити у самому пеклі війни, майже одужати… Рідні бійця колишнього добровольчого батальйону «Чернігів» надіялись до останнього. Але в понеділок Чернігів у жалобі. Поховали Романа Лося.
Востаннє він прийшов у храм у абсолютній тиші, на руках побратимів — гідний абсолютної поваги доброволець Роман Лось.
Валерій Костюченко, заступник командира батальйону «Чернігів» у 2014-му році: «Наш підрозділ добровольчий. Всі хлопці приходили на службу добровільно. Це перші люди, які стали на захист нашої Батьківщини. Роман був одним з цих хлопців. Всі бійці з високим моральним духом. Роман – один з найкращих».
Замкомбата небагатослівний. На похорон приїхав і комбат тодішнього добровольчого спецбатальйону «Чернігів» Роман Пицків. Фото назавжди 32-річного Романа Лося тримає його бойовий побратим Костянтин Давиденко – 16 листопада 2014-го у Станиці Луганській вони разом були у «ГАЗельці», яка потрапила під гранатометний обстріл сепаратистів. У тій непристосованій до війни автівці загинули чернігівці Віктор Запека, Олександр Найдьон і Андрій Іщенко.
Костянтин Давиденко, бойовий побратим: «Произошел прорыв сепаратистов, надо было ехать помогать военным. Должна была ехать пятерка Ищенко. А Рома как усиление – 5 человек мало было, решили еще человек 4-5 усилить. Найден вообще поменял 18-летнего паренька, а Рома был в батальйоне в боевой группе».
Мами загиблих бійців Запеки, Іщенка, Найдьона через півтора року після похорону власних синів прийшли на похорон Романа Лося, якому тоді разом із Костянтином Давиденком пощастило вижити – один із осколком в шиї, інший – із важкими травмами ноги і руки. Але – живі.
Костянтин Давиденко: «Он сидел сзади, его не сильно ранило – его ранило, когда он выпал из «ГАЗели», и мы рядом лежали – я ему еще жгут наложил, но он был в сознании и хорошо себя чувствовал, даже левой мне руку пожал, когда увозили – бледный, да, но уверенность, что он выживет, была у всех».
Роман Лось довго лікувався у Києві, Харкові, Чернігові і мріяв повернутися на фронт.
Костянтин Давиденко: «Прооперировали, все хорошо, он стал становиться на ноги. В Грецию поехал на реабилитацию – он ездил на велосипеде, он собирался вернуться в строй».
В Греції під час операції Роман впав у кому, потім його декілька місяців не могли повернути на Батьківщину. Після повернення намагались «витягти» у Київському шпиталі, але 10 червня о 6-й ранку Роман Лось помер. Що пішло не так – офіційних медичних висновків досі нема: чи потрібна була повторна операція, яку зробили грецькі медики, що могло призвести до ускладнень? Є лише нова могила у «кварталі АТОвців» на чернігівському кладовищі «Яцево» і зруйновані надії дружини, восьмирічної донечки, батьків.
Із відспівування в Катерининській церкві Романа проводжали навколішки. Через дорогу, на Валу, дзвінко сміялись діти з якогось дитсадка – їх привели на екскурсію. Саме заради їх сміху, кажуть побратими Романа, він і пішов добровольцем на війну.
«Сівер-центр»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
