Мобильная версия сайтаУрочистості до Днів пам’яті та примирення пройшли в ЧНПУ (відео)
Студенти закладу власноруч виготовили маки як символ-згадку про жертви усіх військових і цивільних збройних конфліктів. Квітки роздавали всім — запрошеним гостям, школярам, викладачам вишу, бійцям АТО. Поруч з нагородами мак червонів і на лацкані костюму ветерана Другої світової війни Дмитра Пилипенка.
Алюзія кривавого сліду від кулі, мак як символ страждання і смерті, як нагадування про тих, хто загинув під час війн так конфліктів і хто нині віддає своє життя на сході України. Кому, як не ветерану Другої світової, відома ціна кожної краплі крові, пролитої за волю та Батьківщину. Дмитро Пилипенко, колишній старший викладач Чернігівського національного педагогічного університету, кандидат педагогічних наук, говорить про пам’ять і примирення. Дмитро Пилипенко, ветеран Другої світової війни: «Назва дуже підходить, адже час йде, і йде трансформація суспільства. Погано лише, що таких вже мало і в університеті я залишився чи не один». Світлана Ярема, студентка ЧНПУ: «Взагалі молодь дуже цінує і поважає історію, особливо коли запитуєш людей, які з перших вуст розказують, як це було. І саме це важливо передавати з покоління в покоління і розповідати дітям, як це було насправді».
Почути те, що говорять свідки подій, відчути правду і знати її, аби уникати помилок у сьогоденні і майбутньому. Микола Носко, ректор ЧНПУ: «Хтось з класиків сказав: «Вивчаючи минуле, твори майбутнє». Ми повинні знать свою історію, знать до сьомого покоління, хто у нас були батьки, що вони творили. Мої батьки народились у дуже великих сім’ях, мама була розкулачена, було 9 дітей – вижила лише вона і сестра, всі інші померли від голоду. У батька в сім’ї було 11 дітей, і мати плакала, бо білі-червоні все тягнули собі, виживати було важко, а вона ж народжувала їх не для горя. Отже, пам’ять повинна все знати і ми на цих всіх прикладах повинні виховувати нове покоління, особливо наших майбутніх вчителів і дітей».
Як може знаходитись пам’ять і примирення поруч, говорить приклад Наталії Бушніної, матері випускника педагогічного університету, який загинув в АТО. У лютому делегація чернігівських жінок зустрічалася в Миколаєві з представницями інших регіонів України. На конференцію Спілки жінок приїхали і з Донецька. Як каже Наталія, вона хотіла подивитися їм в очі і дізнатися, як вони це пережили. Наталія Бушніна, мати загиблого в АТО: «В последний вечер, когда мы обменивались подарками, я смогла переступить через свою боль и обиду, я подошла к руводителю Донецкой организации и вручила ей подарок от нашей области. И сказала – мой сын погиб у вас, в Краматорске. Она заплакала и сказала – простите нас. Вот это я и считаю, что будет примирение».
Слова подяки та шани від гостей та учасників заходу створили особливу атмосферу єдності та патріотизму. Сподівання на безхмарне та мирне майбутнє для України – ось ще один урок пам’яті для кожного з нас.
«Сівер-центр»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: ЧНПУ, ветерани війни, війна, студенти, маки, «Сівер-центр»
Экспорт новостей
