Тричі в одну річку

Добавить новость

Пятница, 25 Сентября 2015 15:48  |  Просмотров: 4317 | Обновлено 28 Сентября 2015 16:17

Галина прокинулася від звуків мелодії мобільного телефону. Насамперед зиркнула на годинник: без двадцяти перша ночі.



«Кому там не спиться?», - подумала й потяглася до мобільника, що продовжував дзеленчати. На екрані телефону світилося: «Магазин» як ідентифікація того, кому не спиться.

«Невже знову?», - невдоволено припустила Галина, натискаючи кнопку «Відповісти». Знову вставати, одягатися і пертися серед ночі до магазину, щоб вкотре виявити, що причиною дзвінка був якийсь крик чи гомін».

Жінка ліниво піднесла слухавку до вуха й одразу ж випрямилася, ніби блискавкою її вдарило.

- Максиме, вставай швидше, - поворушила чоловіка. - Магазин грабують.

- Скільки вже цих дзвінків було, - ліниво спросоння відповів чоловік. - Як завжди, сигналізація зреагувала на якийсь вереск, а ти біжи без діла. Лягай спати.

- Олександро Михайлівно? Магазин грабують, - між тим Галина вже телефонувала власниці магазину. - Точно грабують, я їхні голоси чую. Викликайте міліцію і їдьте швидше. Так, ми йдемо до магазину.

Знову!

За мить Галина з Максимом прямували нічною вулицею села Лопатні Ріпкинського району. Жінка вже кілька тижнів працювала продавцем сільського магазину, підміняючи матір, яка пішла у відпустку і поїхала до родичів.



Протягом трьох червневих тижнів магазин обкрадали двічі, виносячи переважно м’ясне та алкоголь. Окрім крадіжки, злодії ще й псували безліч іншого товару. Так, розбили телевізор, який прикрашав дозвілля вечірніх клієнтів магазину, порубали на друзки внутрішні двері, що жодним чином їм не заважали, били яйця тощо.

Працівники Ріпкинського райвідділу міліції на місці подій працювали скоріш за дедуктивним методом Шерлока Холмса: ретельно виміряли, на якій відстані від дверей лежить виламаний замок, скільки розбито яєць тощо. Роботу з місцевим населенням не проводили. Хоча, мабуть, негласно якісь заходи були, бо начальник кримінальної міліції райвідділу майор Чернець запевняв власницю магазину, що грабують заїжджі: якби хтось з кількасот мешканців села або навколишніх, то обов’язково вже б знайшли.

Про це свідчило й те, що знайденим на місці злочину відбиткам пальців відповідних у міліцейській базі даних не знайшлося. Наступного разу злодії були вже обережнішими і «працювали» у рукавичках.
Всяке бувало

Передусім запідозрили у злочині гостей з села Суслівка (16 км від Лопатень), які тривалий час проживали там у місцевого селянина і на початку серпня пограбували магазин в селі Задеріївка (11 км від Лопатень, цієї ж власниці).

Однак «почерк» був не їхній. У Задеріївці вони також вночі вдерлися у магазин, проте дорвалися до горілки і, зрештою, сили їхні після того вичерпалися. Спромоглися лише винести награбоване з магазину і перенести через дорогу. Там їх зранку сплячими і помітили - з навантаженими торбами поруч та самих ще добряче «навантажених».

Напружені хвилини

Версії про не місцевих грабіжників дещо суперечило те, що «працювали» вони виключно уночі після завозу товару. Впевнившись, що результатів міліцейської роботи немає та обурюючись через фінансові втрати, власники вирішили охороняти магазин своїми силами: кілька ночей продавці ночували на робочому місці. Розуміючи, що це не вихід, власниця закладу вирішила добре витратитися, щоб встановити у магазині сигналізацію, яка реагує на звуки та рухи у приміщенні. В такому разі сигналізація телефонує продавцю на мобільний і та може чути, що відбувається у магазині.

Є недоліки такого «охоронця» - реагує на будь-який шурхіт. Оскільки магазин займає частину будівлі покинутої школи, де інколи розважається місцева молодь, кілька разів траплялася хибна тривога. Галина приходила до магазину, впевнялася, що все ціле й поверталася додому.

Цього разу вона ясно чула у слухавці розмови злодюг. Про те, що вони всередині, свідчило і ввімкнене у магазині світло, а також раз по раз шум, який було чути звідти. Не знаючи, що це за грабіжники, бо ні Галині, ні Максиму їхні голоси не були знайомі, не знаючи, озброєні вони чи ні, скільки їх і що у них на думці, подружжя сховалося у хащах біля магазину і чекало на розвиток подій та приїзд власниці магазину й міліції.

Ввімкнене світло знову наштовхнуло продавця на думку про місцевих грабіжників, бо вмикач знаходиться у протилежному від входу кінці магазину і його не те що вночі - вдень знайти важко.

На підмогу Галина викликала батька, місцевого пенсіонера-мисливця. Той миттю явився із зарядженою рушницею.

Час минав, а підмога не прибувала. Власниця, з якою Галина постійно перебувала на зв’язку телефоном, говорила, що скоро буде. Так вона казала й щодо міліції. Після її постійних скарг на крадіжки той самий майор Чернець дав їй особистий мобільний номер і попросив у разі чого сміливо телефонувати будь-коли. Отже, розбуджений майор поставив на ноги підлеглих і дав курс на Лопатні.

«Будемо брати!»

Між тим з розмов грабіжників Галина зрозуміла: вони збираються закінчувати. Один сказав, мовляв, завантажуємо останній мішок і відчалюємо. Про це через власницю магазину дізнався і майор Чернець. Міліція не встигала (з Ріпок до Лопатень 35 км) і він став безупинно телефонувати прикордонникам, у яких злочин вчиняли практично під носом.

Річ у тім, що Лопатні стоять на березі Дніпра, а річка тут і є державним кордоном між Україною та Республікою Білорусь. У згадуваній вище Задеріївці, за 11 км від Лопатень, знаходиться прикордонна застава, та й самі прикордонники регулярно патрулюють прикордонні села. Однак кому б майор Чернець з місцевого прикордонного керівництва не телефонував, слухавку на іншому кінці вночі З вересня ніхто не піднімав. Не міг додзвонитися ні до кого і чоловік Галини Максим, який сам прикордонник, а в той день мав вихідний.

Не знаючи, що робити, Галина вибігла на дорогу, сподіваючись, мабуть, побачити, що вже їде підмога. Чоловік з батьком лишилися у засідці.

- Ану, лягайте, хлопці! - почула жінка в слухавці голос батька. Розуміючи, що злочинці можуть втекти, чоловіки вирішили піти у наступ. Один зі злочинців, яких виявилося двоє, спробував кинутися на мисливця з ножем, проте той осадив його, запропонувавши власним тілом не перевіряти, чи заряджена рушниця.

Коли Галина увійшла до магазину, вона побачила звичний почерк злодіїв: окрім завантажених горілкою та ковбасами торбин, безліч товару була побита та зіпсована. Навіть дзеркало на стіні було розбите, що злочинці зробили... кавунами.

- Що ж ви, [...], робите?! - гримав чоловік власниці магазину, який разом з дружиною приїхали на місце події. - Прийшли грабувати - грабуйте, але ж навіщо все інше нівечите!

- Прабацте нас, - почав вибачатися один зі злочинців... білоруською.

У цей час зайшов і дільничний прикордонний інспектор на прізвище Сич. Він був при виконанні, а тому мав при собі і зброю, і наручники. Присутні накинулися на нього, наголошуючи, що особи на підлозі - мало того, що крадії, та ще й білоруси, тобто, напевне, незаконно перетнули кордон, а тому це його «клієнти». Сич покрутився і... пішов геть.

Здивовані люди, очікуючи на міліцію, почали власноруч допитувати злочинців. Ті зізналися, що вже понад рік возять Дніпром з Білорусі в Україну солярку, яку продають задешево селянам прикордонних українських сіл. Цього вечора, мовляв, також привезли і, чекаючи на гроші від покупців, вирішили пограбувати магазин. Тим більш, одному з них він добре знайомий, бо вже втретє він його вночі відвідує. Підтвердив свої слова згадками і про розбитий раніше телевізор, і про інші речі, яких в магазині вже кілька місяців немає, та були в часи перших крадіжок.

Замовник?

Доставляти торар на човен, що «припаркований» на українському березі Дніпра, вони планували велосипедами, які цієї ж ночі вкрали у Лопатнях. Цікаво, де саме вкрали? Як виявилося, у двох рідних сестер, котрі живуть окремо. Причому велосипед однієї був під замком у хліві, та ще й злий собака у дворі, а в другої - за хатою, тобто у місцях, де серед ночі незнайомцям знайти їх було вкрай важко.

Одна з сестер доводиться головному грабіжнику... тіткою, а ще вона раніше працювала у тричі пограбованому магазині, але була звільнена власницею за якісь систематичні борги. Окрім цього, жінка мала зуб на магазин, бо там, проти її волі, частенько «пригощали» її приймака, котрий зрештою її покинув і поїхав з Лопатень.

Ніхто не забутий

Прикордонник Максим Ходос (чоловік продавця магазину) за сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, високий професіоналізм, мужність та хоробрість нагороджений медаллю 105-го Ризького орденів Червоного Прапора та Червоної Зірки прикордонного загону.

Дільничний прикордонний інспектор Андрій Сич за... сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, високий професіоналізм, мужність та хоробрість отримав подяку начальника Чернігівського прикордонного загону. І це в той час, коли оформляв він «туристів» не в Лопатнях, за місцем їх відлову селянами, а вже у Ріпках, у райвідділі міліції, звідки йому про них повідомили.

Власниця магазину в селі Лопатні Олександра Гарибанова висловлює подяку Рі-пкинському райвідділу міліції і особливо начальнику кримінальної міліції майору Чернцю, який, за її словами, забезпечив прибуття підлеглих на місце злочину за 40 хв. після її повідомлення.

* * *

Насамкінець - про затримання злодіїв у Лопатнях з повідомлень офіційних сайтів УМВС та прикордонної служби.

Прикордонники: «Вночі до відділу прикордонної служби «Задеріївка» від одного з військовослужбовців підрозділу Чернігівського загону, який саме відпочивав вдома, надійшла інформація про спрацювання в селі Лопатні сигналізації в місцевому магазині. Негайно з прикордонного підрозділу до місця події була направлена група оперативного реагування та повідомлено Ріпкинський РВ УМВС. Не очікуючи прибуття підкріплення з підрозділу, молодший інспектор прикордонної служби разом з членом місцевого добровільного громадського формування затримали двох злодіїв на гарячому. Затриманих для подальших слідчих дій передали співробітникам міліції».

Міліція: «Двоє місцевих жителів повідомили про подію (спрацювання сигналізації. - Авт.) до чергової частини Ріпкинського райвідділу міліції та самостійно затримали зловмисників, які вже встигли напакувати мішки краденими харчами та випивкою. Коли на місце пригоди прибула слідчо-оперативна група, громадяни передали лиходіїв правоохоронцям».

Ігор Стах, "Чернігівщина" №39 (543) від 24 вересня 2015

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: