Пам’ятник від учасників Майдану захисникам Батьківщини

Вторник, 14 Июля 2015 10:06 | Просмотров: 2379

Двом Юріям, що загинули в АТО, виготовили і встановили пам’ятник двоє учасників Майдану Гідності. Освятили пам’ятний знак і поминальну панахиду відслужили на свято Івана Купала.

Юрій Коваль і Юрій Хуторний народились і виросли в древньому селі Ярославка, що поблизу Бобровиці. З різницею в кілька місяців були призвані на строкову службу в армію: один служив у Дніпродзержинську Луганської області, інший - у Севастополі старшим матросом на кораблі «Чернігів». Після звільнення в запас повернулися в рідне село, працювали.

Та в Україну прийшла кривава біда, і 19 березня 2014 року Юріїв призвали захищати Вітчизну зі зброєю в руках.

В кінці липня загинув Юрій Коваль, на початку вересня - Юрій Хуторний. Хоронили їх всім селом.

Сільський голова Галина Юхно розповіла, що встановлення пам’ятника героям-землякам було записано в план роботи сільської ради ще на початку року. Потім вирішили, що передусім необхідно прикріпити пам’ятні дошки на стіну школи, де навчалися Юрії. Найактивнішими виконавцями цього завдання стали два учасники Майдану Гідності: уродженець села Василь Іллюша і дачник Рубен Казарян. Вони ж взялися з власної ініціативи й за пам’ятник.

Рубен - майстер-каменяр, а Василь Никифорович (електрик і слюсар за фахом) у всьому йому допомагав, в тому числі й фінансово - на матеріали. А щоб товариш по Майдану ні на день не зупиняв роботу над виготовленням пам’ятника, кілька днів працював у нього в дворі - ставив загорожу.

Обох ентузіастів святої справи сільський голова Галина Юхно нагородила Почесними грамотами і вручила подарунки - полотнища Державного прапора України. На церемонії освячення пам’ятника Юрію Ковалю і Юрію Хуторному був присутній лише Василь Іл-люша, а Рубен Казарян перебував у справах за межами Чернігівщини. Свою відзнаку за справді душевну благодійність він одержав пізніше.

У Ярославці сумують ще за одним односельцем - Андрієм Норенком, доля якого невідома з часів трагедії біля Іловайська. Чекають не дочекаються воїна батьки, дружина, синочок-третьокласник. Але немає ніякої звісточки з того проклятого, смертями начиненого сходу.

Григорій Войток, "Чернігівщина" №28(532) від 9 липня