Син Чернігівщини — Роман Бжеський
17 липня відбулося чергове засідання прес-клубу «Ділове слово» на тему: «Ніжинець Роман Бжеський — громадський діяч та публіцист».
В засіданні взяла участь дочка діяча — Маргарита Бжеська-Андраде, яка живе тепер в Сальвадорі. Вона поділилась спогадами про батька та розказала про книги Р. Бжеського, які мають вийти в Україні.
На засіданні також були присутні: Володимир Бойко, директор Чернігівського ЦППК; Тамара Демченко, кандидат історичних наук; Юлія Олійник, директор київського видавництва «ТЕМПОРА», яке публікує збірник спогадів і статей Романа Бжеського з 1920-30-их років; Геннадій Іванущенко член Вченої ради ЦДРВ (Центру дослідження визвольного руху, Львів-Київ-Лондон) та упорядник архівної колекції Романа Бжеського.
Як повідомив у вступному слові Володимир Бойко, постать Романа Бжеського мало відома в Україні. Про нього мало хто знає навіть із істориків. А це був діяч національно-визвольного руху на Україні, людина яка безпосередньо пов'язана з Чернігівщиною. Тут його батьківщина, тут його коріння. Людина, яка вже в молодому віці, абсолютно свідомо зробила свій український вибір. Він був заступником начальника чернігівської міліції, брав участь у створенні просвіт, українського війська, добровольцем воював за Україну.
Своїми спогадами про батька поділилася дочка діяча Маргарита Бжеська-Андраде:
— Батько з великою любов'ю згадував Десну, рідні місця. Він був націоналістом, справжнім українцем. Він був проти великих розділів між українцями, він не хотів, щоб була ціла купа партій. Він хотів, щоб всі об’єднувались, стояли разом і домоглися своєї незалежної держави, і де б він не працював, він завжди прагнув до цього. Він був дуже вимогливий до оточуючих, а особливо до себе. Він і нас з сестрою виховував в строгості і ряді обмежень. Проте він дав нам дуже гарну освіту і хотів щоб ми вміли розмовляти українською мовою і знати свою історію. Ми жили в Детройті, і матір взяла на себе утримання родини, вона багато працювала, щоб дати змогу батькові писати, щоб ті книжки побачили світ. Він написав історію народу України, історію стародавньої України, а також писав про життя великих українських постатей, таких як Іван Мазепа, Тарас Шевченко. А ще, він любив малювати, і багато малював.
Довідка:
Роман Бжеський народився у 1897 році в Ніжині у родині інженера Стефана Бжеського, поляка, прихильного до України. Його мати — Олена Грищенко походила з українського старшинського роду Грищенків, а бабуся по матері Юлія Пивинська була близькою родичкою Миколи Гоголя. У 1916 році Роман Бжеський закінчив Чернігівську гімназію з військовою спеціалізацією в чині старшого унтер-офіцера.
Роман Бжеський з юних літ ідентифікував себе українцем. У гімназійні роки увійшов до таємної молодіжної організації «Братство самостійників». Сповідуючи ідею незалежності України, з 1917 року поринув у вир політичної та воєнної боротьби. Був одним із організаторів у Чернігові українського полку ім. гетьмана П. Дорошенка — керував культурно-політичною частиною полку. У червні 1917 року на Другому військовому з'їзді у Києві запропонував підняти повстання проти Росії.
Працював урядовцем у загальному департаменті Генерального секретаріату внутрішніх справ. Коли більшовицькі війська під командуванням Муравйова рушили на Київ, в час більшовицького повстання у Києві Роман Бжеський вступив до Першого Куреня Січових стрільців. Навесні 1918 р. їздив як уповноважений від уряду України до Москви на дипломатичні переговори з Г. Чічеріним, Левом Караханом. За гетьманування Павла Скоропадського був активним членом партії хліборобів-демократів, разом з Д. Донцовим та М. Міхновським.
Після поразки Визвольних змагань й арешту більшовиками у 1920 році Бжеський втікає на Волинь й поселяється в Крем’янці. Працює директором української книгарні повітового товариства «Просвіта». Засновує таємні навчальні гуртки, у яких за підпільною системою проводить заняття з українознавства, загальної та політичної освіти. Особливу увагу акцентує на вивченні націоналізму за Д. Донцовим. Освітній курс тривав 3-4 роки. Більшість з понад 50 осіб, які навчалися у цих гуртках, пізніше загинули в боротьбі за незалежну Україну.
За період з 1917 року до 1939 року він був 17 разів заарештований, отримав кілька присудів смерті. У 1934 році став одним з перших в'язнів польського концтабору в Березі-Картузькій. Після приєднання Західної України до СРСР у 1939 році Р. Бжеський разом з дружиною Надією переїжджає до Кракова.
1941 року Роман Бжеський повертається з Кракова до Крем'янця і з 1942 року стає заступником редактора газети «Волинь», яка виходила в Рівному під час німецької окупації.
1943 року Р. Бжеський разом із родиною виїхав до Праги, де працював на замовлення видавництва УНО, збирав матеріали для нових публікацій в бібліотеках та архівах. Там були написані такі твори, як «Історія українського народу», «Біла книга. Національна і соціяльна політика совєтів на службі московського імперіялізму».
Після Праги Роман Бжеський, пройшовши з родиною через табори для переміщених осіб, на декілька років осів у Мюнхені (1946 — 1950 рр.), після чого переїхав до США, де мешкав у Детройті.
Помер Роман Бжеський 4 квітня 1982 році в Детройті, проживши плідне і надзвичайно працьовите життя. Похований на православному цвинтарі в Бавнд-Бруку.
Володимир Коваль
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Ваш коментар