Спортмайданчик маніяків?

«В тихом омуте...» кажуть в народі, маніяки водяться. Є таке містечко у центрі Чернігова - сквер на березі багатостраждального Стрижня. Поруч тихий приватний сектор, а гомінке місто - на протилежному березі, відразу за лікеро-горілчаним заводом.

Серед старих тополь скверу - майданчик для «літроболу», де зустрічаються наші зболені і знедолені алкоголем земляки. Місце позначене купками сміття. А поруч - своєрідний спортивний майданчик. Стоїть турник. Стійка його перекладини набрана зі старих автомобільних покришок. Мабуть, щоб вправлятися у побитті ногами. Поруч невеличка ділянка, вкрита пісочком.

Тут же вкопані колоди висотою з людський зріст, з яких знято кору. Дбайливо прикриті шматками лінолеуму, щоб на «голову» не капало. Одна з трьох колод ретельно обгорнута таким же лінолеумом. Це, напевно, щоб буцати руками. І правильно: треба вміти захищатися!
А для чого ж дві «голі» колоди? Очевидно, теж для побиття. Але не голіруч. Гіпотезу підтверджують рубці й порізи, якими від «голови» до «ніг» вкриті ці колоди. Хтось тут вправляється з ножичком. Можливо, й не наодинці...

Хоча, стоп. Вертикальні рубці на рівні голови ударами ножичка «натюкати» буде не дуже зручно. А ось лопаткою... невеличкою саперною лопаткою - саме воно! Був у нас вже один такий - покришив лопатою голови трьом чернігівцям 20 квітня 2010 року, ще одного поранив. «Прогримів» тоді Чернігів на всю неньку Україну, та й не лише.
Хто зараз тренується з чимось гострим поміж колод у тихому парку? І, головне - навіщо?

Сергій Стук, тижневик «Чернігівщина» №52 (327)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.