От туалетов до... театра

Вторая неделя работы в Чернигове журналиста из Черновцов пестрила неожиданными зигзагами. Воистину Чернигов - город контрастов.

Контраст первый. Зато бесплатно!

Понедельник - день тяжелый. Особенно, если посвятить его изучению и всестороннему анализу общедоступных черниговских отхожих мест. Но журналиста из Черновцов Михаила Салитру, который уже две с половиной недели под видом туриста изучает преимущества и недостатки туристической инфраструктуры Чернигова, это не смутило.

В итоге вывод можно сделать следующий: «черниговские туалеты ничего не стоят». В прямом и в переносном смысле. То есть вход в них бесплатный, но входить туда совершенно не хочется. Только если уж совсем невмоготу терпеть…

А может, это и не контраст вовсе, а взаимосвязанные вещи? Может, действительно, продать туалеты предпринимателям, чтобы те у входа кассиров с билетиками по 1-1,50 грн. поставили? Зато за эти деньги можно было бы рассчитывать на нормальные условия без луж по щиколотку и запаха, который тут же отбивает «аппетит»! Глядишь, и на туалетную бумагу, мыло и прочие «буржуазные излишества» хватило бы!
По сути, в Чернигове на уровне оказался лишь один сортир - тот что на Валу, что расположен за зданием Исторического музея. Дальше - слово Михаилу:

-Заходжу - шик, блєск! І безкоштовно! Не знаю, якої той туалет форми власності, але прибирають там регулярно. Ні запаху, ні видовища шокуючого. Якщо не буде де переночувати в Чернигові - туди піду

В ходе эксперимента подтвердилось и ранее сделанное утверждение о доброжелательности черниговцев:
- Доброго дня, не проведете до найближчого туалету?
- Проведу! Ходімо.

В тех же случаях, когда Михаилу указывали лишь направление движения, отыскать нужный объект не представляло особого труда. Роль табличек и указателей играл… специфический запах, который не спутаешь ни с каким другим и учуешь с расстояния в 15-20 метров!

Плюсы черниговских туалетов

«Що здивувало в першу чергу -безкоштовність туалетів. Не знаю таких міст, де б «туалетні магнати» під себе вбиральні не підім’яли: до якого виходку не зайдеш - з тебе 1,50 грн. стягують. А тут - безкоштовно!»

Минусы черниговских туалетов

«З кожним кроком запах стає все стійкішим… Починаю вивчати антураж - сині металеві двері вкриті маркерними розписами народних літописців. З цих написів багато чого дізнатись можна. Хотілося прочитати все, що там написано, але на другій хвилині перебування у вбиральні починає різати очі…»

Контраст второй. Маршрутки побеждают

Троллейбусы, маршрутки, автобусы, пешеходные переходы, парковки… Все это черниговскому пассажиру и пешеходу давно привычно. А вот гостю пришлось посвятить транспортной инфраструктуре города целый вторник.

И в этом случае его, как и в случае с общественными туалетами, тоже удивила «халява»:

-  Ото дивина - їздив чернігівськими тролейбусами разів з п’ять, а заплатив лише раз! Але то я не спеціально робив, просто кондукторів там не бачив.

После этих слов становится понятно, почему электротранспорт в Чернигове медленно, но уверенно умир… простите, оптимизируется. Вывод, к которому черниговцы пришли уже давно, приезжий человек сделал всего за полдня:

-   Враження таке складається, що хтось спеціально заганяє комунальний міський електротранспорт у безвихідь, яму, могилу. Одним словом, він комусь дуже заважає. Створили для електротранспорту не досить позитивний імідж…Шкода, що тролейбуси загинаються. Екологічний транспорт усе-таки... Їх маршрутки додавлюють остаточно. А хто у вас, до речі, їх тримає?

Еще один довод в пользу такого умозаключения: график движения. На своей шкуре Михаил Салитра удостоверился, что пока ждешь нужный троллейбус, маршруток с десяток пройдет.
Отметил турист-журналист и автобусы по 1,50 гривны. В Черновцах, мол, таких цен давно нет. Ему конечно, виднее, но и черниговские цены на проезд - одни из самых высоких в стране. Выходит, в Черновцах еще хуже…

Плюсы транспортной инфраструктуры в Чернигове
«Що сподобалось, то це наявність парковок у центрі. Також добре, що підземні переходи є».

Минусы транспортной инфраструктуры в Чернигове
«Зупинок у тролейбусах оголошувати не прийнято. Сиди й здогадуйся, де ти знаходишся. Місцевим воно легше, але якщо ти міста не знаєш, то це створює проблеми. В Чернівцях, наприклад, на певних маршрутах «рогатих» обладнали навігаторами, і як тільки він доїжджає до зупинки - жіночий голос оголошує її назву.

На дорогах мене здивувала відсутність «говорячих» світлофорів. Для сліпих це потрібна річ».
А вот в таком эксперименте, уверен, каждый хотел бы поучаствовать. Проверка рынков и супермаркетов, продавцов и ассортимента… И напробоваться можно всего и поторговаться. Особенно если интересоваться необычными товарами. Такими, как китайская гречка или необычные колготы…

Контраст третий. Продавцы бывают разные

- Добрий день, у вас гречка китайська є? - запитую продавчиню.
-  Нема. В нас тільки українська за 22,70. Ви, якщо китайську десь побачити - не вздумайте купляти! Вона - кормова, а не столова!

- А у вас є колготи, які повнять?
- Тільки жіночі. Чоловічих нема.
- Та все одно.

Жіночка щиро переймається і починає шукати. Нарешті зупиняється:
-  Червоний колір всіх повнить. Ці мають підійти.
Как видно, продавцы черниговские реагируют на подобные излишества по-разному. Но преимущественно с пониманием.

Плюсы черниговского торгового сервиса

«Цінник на полиці і ціна в чеку відповідали одна одній, а касирша видала здачу до копійочки, як в чеку написано. Можна припустити, що спекуляціями тут не займаються.
Якість обслуговування у всіх суперах однакова, хороша тобто. Э На базарі народ терпеливий -нормально реагує, радить, підказує і хвалить. Типу «Ой, как вам идет!».

Минусы черниговского торгового сервиса

То ли торговый сервис в Черновцах ничем не лучше, то ли в Чернигове в этом плане действительно все почти отлично, но из неудобств Михаил отметил лишь отсутствие англоязычной навигации. Ну, так к нам в шоп-туры европейцы не ездят, а белорусы в украиноязычных и русскоязычных вывесках разберутся без проблем.

Контраст четвертый. Приезжим лучше не болеть

И вот что удивительно: в целом люди черниговские доброжелательные, сердечные, легко незнакомцу, попавшему в беду, деньгами помочь готовы… Почему же они в больницах преображаюся! Как врачи, так и пациенты.
Это после тестирования Михаилом местных медучреждений такой вопрос появился. Без талончика, получить который можно только рано утром, отстояв огромную очередь, на прием к врачу не попасть. Причем даже если доктор никого не принимает в это время. А уж если ты не местный, то вынь да положь благотоврительный взнос, купи тетрадь и отдельно оплачивай каждый сеанс. Но что самое интересное – на прием приглашают к 6 часам вечера.

В общем, в больницах куда-то доброжелательность наша улетучивается. Причем и у пациентов:
- Молодой человек, а вы к кому?
- До терапевта.
- А у вас талон есть?
- Нема.
- Ну, тогда вас не примут! – переможно підсумувала жіночка.

***

«Почекав хвилин п’ятнадцять, по-корчився перед людьми. Лиш одна бабця спитала, чи добре я себе почуваю».

… и у врачей:

«До терапевта потрапляю. Черги там нема. Стукаю. Мовчать. Відкриваю двері. В кабінеті, окрім двох лікарок, нікого.
- Доброго дня, виба…
- Выйди отсюда! У меня прием!»

О плюсах говорить не приходится. Разве что в итоге Михаила в одной из больниц с пятой попытки таки приняли, выслушали и даже направление на анализы выписали по поводу выдуманной болезни. В общем, все хорошо, что хорошо кончается.

Контраст пятый. Шерстянка и все остальное

Изучение ночной жизни Чернигова изначально подразумевало наличие тех самых контрастов, поскольку Михаилу необходимо было изучить не только ночные развлечения (клубы, дискотеки), но и наименее полезные для туриста районы посещения.

В пользу Чернигова говорит тот красноречивый факт, что приезжего за две с половиной недели работы (и особенно за время ночного изучения города) не побили ни разу. И даже фотоаапарат с телефоном не отобрали. И это при том, что наш герой побывал на Шерстянке, которую большинство чернигов-цев (особенно те, кто там не живет) считают районом, куда лучше не ходить!
Собственно, впечатления у Михаила о Шерстянке следующие: «Нормальний район, звісно, туристам там нема чого робити».

Это же подтвердили и местные жители весьма характерной внешности и манеры общения:
- Никого не слушай. Нормальный район… Но лучше не рискуй и тикай.

А вот цивилизованная ночная жизнь никаких сюрпризов не принесла. Два ночных клуба, прогулки по центру города - всё без приключений. И это при том, что Михаилу не встретилось ни одного наряда ППС, а центр города освещается далеко не лучшим образом!

Плюсы черниговской ночной жизни:

«Приїжджа людина тут почувається комфортно. Як у плані відпочинку, так і в плані безпеки. } Нормально час провів. Все є для відпочинку. Народ спокійний».
Минусы черниговской ночной жизни:
  «Насторожує відсутність освітлення в парку біля Ілліча. Центр міста все-таки... Темний також сквер за театром».

Выходные

Поскольку выходных журналистам, участвующим в проекте «Інше місто», по сути, не положены, то задания на эти дни подбирались такие, чтобы хотя бы создать атмосферу отдыха. Прошедшие субботу и воскресенье Михаил Салитра знакомился с историей Чернигова при помощи экскурсовода и с культурной жизнью города при помощи театра.

Судя по дальнейшему отчету – экскурсия получилась не такой уж и дорогостоящей (а если стоимость разделить на нескольких человек в группе, то и вовсе дешевой) – 50 гривен плюс входные билеты и (по желанию) фото- и видеосъемка внутри храмов и музеев.

Однако, если верить в пересказанный Михаилом текст экскурсовода, то у нее возникла некая неразбериха в названиях храмов. Но в целом, как подытожил наш «турист», – «екскурсія цікавезна і
детальна». А если добавить сюда различные другие возможности для гостей города – автобусная экскурсия, аудиогид, экскурсия на такси – можно более-менее быть спокойным за эту составляющую туристической отрасли. Тем более, что и живые экскурсоводы и аудиозаписи доступны на нескольких иностранных языках – английском, немецком, испанском…

С культурной жизнью все тоже вроде бы неплохо. Два выходных дня – три интересных мероприятия: концерт популярной певицы Ёлки в драмтеатре, спектакль «Французька вечеря» там же и шоу «Чернігів має таланти». И интерес к этому у наших людей присутствует. На спектакль – аншлаг, на концерт – 80% занятых кресел.

- Що в очі кинулось, так це те, що поціновувачами театру в Чернігові є не тільки зрілі люди, а й молодь, - сделал комплимент черниговской молодежи Михаил.
В общем, как оказалось, все настолько интересно в нашем Чернигове, что даже становится жаль от того, что текущая неделя – последняя в рамках проекта «Інше місто». Однако время взглянуть на город со стороны глазами нейтрального туриста еще есть. О впечатлениях Михаила Салитры о нашем городе читайте на сайте gorod.cn.ua и на страницах газеты «Семь дней».

А тим часом




... в Рівному

Олександра Стародуб із Чернігова вивчала міський транспорт Рівного і була зачарована старенькими тролейбусами, які «летять, кричать і… просять покатати туристів», адже такий екстрим потрібно продавати іноземцям! Протоптавши вздовж і впоперек міські ринки, вона знайшла деякі цікавинки, а саме: ліниву капусту (капусту, запечену в печі, а потім просолену в розсолі) та дорогущі настоянки дивних грибів, що лікують від усіх хвороб:) Але все ще продовжує шукати мацик – традиційне рівненське в’ялене м'ясо. Також блогер виявила, що туристові в Рівному залюбки нададуть медичну допомогу без особливих «благодійних внесків». А ближче до вихідних Олександра побувала в “клюбі” на танцях та дізналася купу цікавих історичних відомостей про Рівне, відвідавши оглядову екскурсію містом. Найбільше її вразило те, що в одному з головних храмів міста правлять одразу дві церкви – Московського та Київського патріархатів. Оце верх толерантності – потрібно повчитися!



... в Полтаві


Журналісту Юрію Дюгу довелось протестувати медичні заклади міста на готовність допомогти туристам. У підсумку напоровся на байдужість і "медичний футбол". Ще встиг скупитися на місцевих ринках. Рівень сервісу ринків у мікрорайонах отримав оцінку "добре". А от центральний продовольчий ринок журналіста відверто розчарував: скрізь бруд, неприємні запахи та напівтемрява. Проте негативні враження компенсувала нічна Полтава: освітлені пам’ятники архітектури, симпатичні дівчата. Вивчив журналіст і численні пропозиції туристичних компаній стосовно екскурсій містом. Проаналізував культурні вихідні в Полтаві. Чи вийшли вихідні журналіста культурними – сумнівно. Втім, відпочинок вийшов суворий і чоловічий. Адже, крім відвідин художньої галереї, Юрій Дюг сходив у тир. Також встиг подружитися з місцевими таксистами. Навіть виявив, де можна знайти проституток та де у місті краще відпочити.



... в Чернівцях

Денис Скриль переконався, що проситися в різні заклади до вбиралень у Чернівцях можна спокійно – навіть до ратуші охоронець без проблем пустив приїжджого, який попросився в туалет. Ще Денис був здивований популярністю тролейбусів (більшість з них переповнені). А також відзначив найбільший прикол чернівецького “рогатого” транспорту – це тітоньки-кондуктори, які сидять на височезних кріслах і покрикують, щоби пасажири передавали 1 гривню за проїзд. Із 25-ти чернівецьких ринків Денис насамперед відвідав найбільший

– «Калинівський». Він величезний і має навіть двохповерхові «точки» – контейнер на контейнері. Серед місцевих смаколиків на прилавках Денис виявив “вітамінну бомбу” (залиті медом сухофрукти), дикий часник – черемшу та овечий сир – будз.

Наївшись на ринку пиріжків, наступного дня Денису довелося йти до лікаря. З чотирьох “ескулапів”, до яких він звернувся, усі(!) обстежили його і прописали лікування. Жоден навіть п’ять гривень не взяв з полтавського туриста. Але турист у боргу не залишився – передав кожному по шоколадці.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.