Андрій Турас познайомився з сином, повернувшись через 2,5 роки з російського полону

Добавить новость

Вторник, 5 Ноября 2024 13:58  |  Просмотров: 1278

Андрій Турас із Холмів на Чернігівщині, офіцер 36-ї окремої бригади морської піхоти, повернувся додому після двох з половиною років російського полону. У 2022 році він потрапив до полону разом зі своєю дружиною, бойовою медикинею Оленою, коли вони намагалися залишити Маріуполь. Тоді їх "здав" місцевий житель. Через два тижні Олену обміняли, і вдома вона дізналась, що вагітна.

"Прийшов дід, каже: «Я проукраїнський. Бачу, що ви військові, давайте вам допоможу». Вивів нас на іншу локацію. Ми йому пропонували кошти, він каже: «Мені кошти не потрібні»", — пригадує Андрій.

Наступного дня, каже Олена, будинок в якому вони перебували почати обстрілювати.

"Розбудив нас постріл з РПГ в дах будівлі. Десь хвилин 10-15 був шквальний вогонь. Було зрозуміло, хто за нами прийшов, і хто нас сюди привів. Ми вийшли на вулицю, і там стояв, як мінімум, взвод військових «ДНР»".

Взявши в полон, Олену та Андрія розділили. Спочатку повезли до Сартани, а через добу – до Оленівки.



"В Оленівці останнє, що я побачила, це як Андрій виходить з автобуса і його починають бити. А дівчат забрали до іншого корпусу", — каже Олена.

Андрія перевозили кілька разів, в результаті він опинився в Республіці Мордовія. А його дружина після Оленівки — в російському Таганрозі.

"Умови були найжахливіші, це найгірше, що я бачила. Колонія розвалювалась, всюди тріщини, пацюки бігали".

Жінка каже: тримались, бо знали, що з хлопцями росіяни поводяться гірше.

"Ми знали, що їх б’ють, ми чули в Таганрозі постійно вночі крики хлопців. І нам постійно здавалось, що це якісь наші знайомі голоси, що це наші товариші".

Олену повернули до України через два тижні. Після обміну вона зрозуміла, що вагітна.

"На момент обміну я була на 12 тижні і це був просто шок, тому що я зрозуміла, що я була вагітна уже на момент повномасштабного вторгнення, і дитина усе це переживала разом зі мною. Хоча я там і не доїдала, і їла погану їжу, вода була дуже брудна, і ліки приймала, які не можна приймати при вагітності. Я розплакалась, бо переживала за дитину, щоби з нею все було добре".

"Я про це не знав. І для мене це була мрія, щоби вона мені народила сина. А я себе весь час картав, хлопцям розказував, що хочу сина собі. Отут сиджу собі вже два з половиною роки, а час іде, а дітей немає. А як виявилось, сину уже сину два роки буде через деякий час", — говорить Андрій.

Чекаючи на чоловіка, Олена знімала на телефон, як зростає їхній син Леон, аби потім показати це все Андрієві. Щоразу, коли відбувалися обміни, жінка сподівалась на його повернення. 14 вересня 2024 року Андрія Тураса обміняли.

"Один із конвоїрів каже: «Хлопці, ви їдете на обмін». Я кажу: «Я вже сьомий раз їду на обмін». Каже: «Хочеш поїхати восьмий?» Кажу: «Ні, дякую». Думаю: нащо я взагалі щось говорив. І потім, коли сказали, що далі ми їдемо без супроводжувачів, ми з товаришем зрозуміли, що їдемо додому".



За словами Олени, маленький Леон одразу пішов на руки до тата.

"До тата він одразу пішов, одразу відчув, одразу з ним грався. Тому наче і не було цього відрізку у два з половиною роки".



Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: