Стали відомі подробиці загибелі 19-річного Івана Реколовського на Десні

Добавить новость

Пятница, 31 Мая 2024 18:05  |  Просмотров: 2642

По обіді 26 травня біля се­ла Вознесенське Киселівської громади (Чернігівський район) водолази дістали з Десни тіло 19-річного Івана Реколовського з Киселівки. Напередодні він при­їхав на річку з компанією на риболовлю з ночівлею. Ввечері по­сиділи біля вогнища, випили. По­тім полягали спати. Друзі розказу­ють, що Ваня залишився сидіти бі­ля багаття. І божаться, що не бачи­ли, як зірвався з обриву. Лише чу­ли, як шубовснув у воду, та вряту­вати не змогли. У свою чергу, од­носельці загиблого припускають, що друзі могли щось не поділити і штовхнути Івана у воду. А плавати він не вмів.



Розказують, що Ваня з бага­тодітної сім’ї. У нього зостали­ся брат і дві сестри. Дітей ростила мати (батько вже покійний). Після школи Іван вивчився на монтаж­ника систем вентиляції. Якийсь час підробляв у Чернігові плиточ­ником, встановлював дитячі май­данчики. Останнім часом трудив­ся на будівництві.

— Ваня був дуже добрий, по­зитивний, ніколи нікому не від­мовляв у допомозі. Був душею компанії, — розказує колишня од­нокласниця Івана Карина Миро­ненко. — Я жодного разу не бачи­ла його засмученим чи щоб він ко­гось ображав. Так шкода, його. Ще все життя було попереду...

Один із тих, хто тієї фаталь­ної ночі був з Іваном, — 22-річний Олександр Колесник — розпо­вів таке:

— Нас було 7 чоловік: п'ять хлопців і дві дівчини. Усі добре знайомі між собою. Приїхали ми туди десь о шостій вечора. Заки­нули спінінги, відпочивали. Увече­рі зібралися біля вогнища, випи­ли. На всіх було дві пляшки горіл­ки і два літри пива. Близько дру­гої ночі вирішили влягатися: хтось пішов у машину, хтось — у наме­ти. Ми з дівчиною, Лерою, схотіли ще трохи прогулятися вздовж річ­ки. А Ваня зостався сидіти біля вогнища (воно метрів за два від обриву), слухав музику в телефо­ні. Ми відійшли метрів на 300, роз­вернулися і, вже коли йшли назад, почули, що хтось впав уводу. Ки­нулися до наметів. Прибігаємо — а Ваня у воді. Там обрив крутезний і зразу яма глибиною метрів 7-8. Його почало зносити течією.

Я впав у ступор: що робити? Став кричати: «Пливи до берега!» Ва­ня хоч і не вмів плавати, але по­чав підгрібати. Лера кинулася бу­дити наших. Першим із намету ви­скочив Паша. Уже збирався стри­бати в річку, та Ваня, на жаль, пі­шов під воду... Бог його знає, як він опинився в Десні. Чи то скотив­ся, чи то встав і його «повело». Ця трагедія і досі в мене перед очима. Лічені секунди — і найкращого друга немає...

В останню путь Івана провели 29 травня у рідній Киселівці. Слід­чі продовжують з’ясовувати об­ставини трагедії.

Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: