У чернігівському профліцеї на електрикинь-монтажниць гіпсокартонних конструкцій вчаться 2 дівчини

Добавить новость

Пятница, 17 Мая 2024 13:51  |  Просмотров: 1850

Надія Іванова та Вероніка Осипенко — першокурсниці чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту. Вчаться на монтажниць гіпсокартонних конструкцій третього розряду, електромонтажниць з освітлення та освітлювальних мереж третього розряду, електромонтажниць силових мереж та електроустаткування третього розряду.



Зліва направо: Надія Іванова та Вероніка Осипенко під час навчальної практики

Люди з такими спеціальностями працюють у будівельних компаніях, ремонтно-будівельних чи житлово-комунальних службах. Зможуть обшивати стіни гіпсокартоном, зводити міжкімнатні перегородки, монтувати підвісні стелі, робити арки, інші конструкції. Або працювати у сфері послуг з монтажу і ремонту електричних систем, приладів і устаткування, а також на електростанціях.

У групі — 30 осіб. Надія та Вероніка — єдині дівчата.

— У мене тато електромонтажник, — каже Надія, розповідаючи про вибір професії. — Сам робив вдома ремонт. Було цікаво. Спостерігала, допомагала. І вирішила — а чому б не спробувати?

— А я з дитинства крутила всілякі дроти, — додає Вероніка. — І у мене це виходило.

— Обирала між двома спеціальностями, хотіла подавати документи на куховарку, — продовжує Надія. — Довго думала, що мені більше подобається. Вирішила стати електромонтажницею. Батьки підтримали.

— Мене тато спочатку на навчання не пускав, — розповідає про реакцію батьків Вероніка. — Всі хлопці, я одна. Перед навчальним роком нас збирали разом, знайомитися. Наді на зустрічі не було. Тато казав, що сама з хлопцями вчитися не буду. Але наступного дня Надя прийшла на навчання і тато дозволив.

— У нашій сім’ї — п’ятеро діток. В дитинстві донька крутила ті дротики, розрізала-скручувала, — підтверджує слова Вероніки Людмила Корнилівна, мама. — З ляльками не гралася. То автівки, то пістолети. Після дев’ятого класу думали: чи старша школа, чи професійна освіта. В Чернігові об’їхали всі технікуми, ліцеї, в які можна поступати після дев’ятого класу. Я хотіла, щоб донька довчилася в школі до одинадцятого класу. Або здобула освіту перукарки, куховарки чи провідниці. На медика пропонувала. Вероніка відмовилася навідріз. Вибрала те, що їй подобається. «Смійтеся, не смійтеся, а це моє», — сказала нам.

Мультимедійний тест для вступу в ліцей залізничного транспорту складати не потрібно. Навчання починають о восьмій ранку. Закінчують о 12.45. Надія — чернігівка. Вероніка їздить зі Слободи Іванівської громади, що під Черніговом. На навчанні сидять разом за третьою партою біля вікна.

— Вже і тату допомагала. Місяць тому робили в кімнаті ремонт. Обшивали стіни гіпсокартоном. Тато, Микола Григорович, каже: «Ти ж на це вчишся, допомагай». Сім на три метри квадратних вдвох і обшили, людей не наймали. Зробили все ідеально. Можливо, і тату поради давала, до їхніх розмов я не прислухалася. Вероніка і різала, і до стіни гіпсокартон дюбелями прикручувала. Вже і до розетки тягнулася. Хотіла відкрутити, поремонтувати. Не дали, побоялися, щоб хату не спалила, — жартує мама студентки. — Хай ще трішки вивчиться. А вимикачі на світильниках розбирала.

— Документи несли подавати на куховарку, — каже Євгенія Павленко, мама Надії. — Представники приймальної комісії пропонували інші спеціальності. Я й кажу: «Доню, цікава професія, давай спробуємо». Надя кожен ранок біжить на навчання, не прогулює. Але розетки вдома ще не ремонтувала, — зізнається.

— Робота електромонтажниць нелегка, але нам нормально! — коротко описують будні дівчата. — Хлопці ще й допомогти можуть, коли треба порізати гіпсокартон монтажними інструментами: ножами, пилками.

Надія розповіла, що хлопці сприйняли її нормально: не обзивають, не сміються, не чіпляються. Після училища планує вступити в університет «Чернігівська політехніка», підвищити рівень знань, кваліфікацію, щоб мати більше можливостей для професійного розвитку.

Вероніка згодна з тим, що навчання проходить у приязній спокійній атмосфері. Де працюватиме, ще не вирішила, адже попереду два роки навчання.

***

— Педколектив та керівництво ліцею — за гендерну рівність і в колективі, серед викладачів, і серед учнів. «Спецтехнологію», це головний предмет, викладає Яна Галимова.

Перші дівчата, які вчилися на електрикинь, вступили в 2019 році, — каже Юрій Коваленко, майстер виробничого навчання будівельних професій. — Теж було дві дівчини. Вже випускниці і, наскільки мені відомо, працюють за професією. Під час навчання проблем не було, хлопчачий колектив їх не виштовхував, під час виробничої практики не сміялися, якщо щось не виходило.

На потоці у мене три групи. В другій групі також дві дівчини. Інтенсивність і популярність професії повільно набирає обертів. Хочу відзначити, дівчата працюють краще, ніж деякі хлопці, — сміється майстер. — Гіпсокартон «крутять» якісніше. Минулого року на цю спеціальність теж поступило дві дівчини. Зараз вони другокурсниці.

Повномасштабна війна ще більше увиразнила брак чоловіків на певних спеціальностях, тож цю нішу потроху заповнюють жінки. І як виявляється — ці професії аж ніяк не є «чоловічими», як це стереотипно вважалося донедавна. Та й курс держави на демократичні цінності, гендерну рівність дає свої результати. Бо жодна професія не має статі і кожна людина може обирати собі заняття до душі.

Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: