Чернігівські медики розповіли, як врятували немовля, що вдавилося грудним молоком, завдяки прийому Геймліха

Добавить новость

Пятница, 19 Апреля 2024 16:56  |  Просмотров: 3379

Тут ніч бригада 11 Першої підстанції Чернігівської станції екстренної медичної допомоги та медицини катастроф запам'ятає назавжди. 2 квітня о 1.31 надійшов ви­клик, причину якого сухою медичною мо­вою можна описати так:«Обструкція верх­ніх дихальних шляхів стороннім тілом/ріди­ною. Повна обструк­ція/неефективне ди­хання». Це означає, що пацієнт чимось вдавився або захли­нувся. А цьому паці­єнтові — всього 7 днів! Бригада у складі лі­карки Гюльшен Младенової, фельдше­ра Олександра Гнипа і водія Анатолія Кравця помчала рятувати не­мовля...



Олександр Гнип (йому 35) на «швид­кій» працює 15 років, Гюльшен Младенова (їй 33) — майже 8, а в одній бригаді вони трудяться з 2022-го. Їхнє єдине спільне фо­то датоване 31 березня 2022 року. Олек­сандр згадує про той страшний час облоги Чернігова:
— Ми з колегами жили тут, на підстанції, і працювали щоденно, адже через бомбар­дування міста було багато постраждалих. Ми виїжджали рятувати поранених від авіанальоту на вулицю Чорновола, від скидання касетних боєприпасів на центр міста...

— Як після таких виїздів відновлюва­лися?
— Працював далі, — усміхається. І вже серйозно додає: — Тоді я надавав допомогу дорослим, а ось реанімувати таку малесень­ку дитину мені довелося вперше.

До речі, своїх дітей ні в Олександра, ні в Гюльшен поки що немає.

— Зате ще до повномасштабного втор­гнення я двічі мусив приймати пологи. Оби­два рази вони були стрімкими, коли поро­ділля народжувала у квартирі. В обох випад­ках діток реанімувати не доводилося. Хоча в першому було обвиття пуповиною, це важка ситуація, але вдалося з нею впоратися.

— Мені пологів приймати не випадало. Тож пацієнт, до якого нас викликали 2 квіт­ня, — найменший у моїй практиці, — гово­рить Гюльшен.

Багато розказати про цей екстраорди­нарний для обох випадок вони не можуть — через лікарську таємницю. Із того, що дозво­лено оприлюднити: на момент прибуття бри­гади дитина (хлопчик) була без свідомості, з порушеним диханням. За словами матері, під час годування грудним молоком немов­ля перестало дихати, знепритомніло. Лікар із фельдшером почали реанімаційні заходи за показаннями.

— Я застосувала прийом Геймліха: спо­чатку п’ять плавних ударів між лопатка­ми, потім п'ять натискань на грудину двома пальцями. До речі, якраз у кінці березня я проходила тренінг з реанімації дітей і від­працювала цей прийом на манекені. Так ви­йшло, що й тижня не минуло, як ці навички знадобилися.

Серцево-легенева реанімація немовля­ти тривала до 10 хвилин. Далі справа була за Анатолієм Кравцем.

— Наш водій навчається на медичного техніка. У цьому випадку участі в реанімації він не брав, але зі своєю задачею впорався навіть не на 100, а на 120 відсотків — макси­мально швидко й обережно доправив нас до Обласної дитячої лікарні.

— Я навіть не зауважила, як швидко ми їдемо. Уже потім водій сказав, що витискав 100 км/год. Дитинка вже почала дихати, але не так ефективно, як треба. Тож дорогою ми допомагали їй — вентилювали легені міш­ком Амбу. А за лічені хвилини вже були на місці. Анатолій Васильович — молодець: нас швидко домчав і за адресою виклику, і до лі­карні! — додає свою похвалу до Олександрової Гюльшен.

— У відділення реанімації ми передали дитя о 2.00. Вже там воно за­плакало, почало ефективно дихати. Ми по­чекали, поки перевірять усі параметри, по­казники. Впевнилися, що з малюком усе до­бре. І поїхали працювати далі. За кілька днів були раді дізнатися, що наступного дня на­шого пацієнта з реанімації перевели у відді­лення і батьки забрали його додому (у лікар­ні «Гарту» це підтвердили. — Авт.).

— Вам із подякою не телефонували?
— Ні. Бабуся дитини подякувала ще на місці виклику. Та ми ніколи й не чекаємо цьо­го, для мене найкраща подяка — якщо з паці­єнтом потім усе гаразд.

Бо найчастіше реанімації, на жаль, не­успішні. Це рідкість, коли вдається поверну­ти людину до життя (в основному, коли зу­пинка кровообігу стається при нас або ко­ли від того моменту пройшло небагато часу).
— Цей виклик був морально тяжкий, ми його потім обговорювали. І дійшли висно­вку, що прийняли максимально правильне рішення і зробили все, що від нас залежало, — підсумував Олександр.
Нехай же так само благополучно завер­шуються якомога більше викликів цієї та ін­ших бригад швидкої допомоги!

Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова. Фото Чернігівського ОЦЕМД та МК

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: