Олександр Риндіч буде сидіти довічно, за те що підірвав гранатою свою дружину
У червні цього року Корюківський райсуд засудив до 15 років ув’язнення 47-річного Олександра Риндіча — колишнього рятувальника із Семенівки, який через ревнощі вбив свою дружину. Втім вирок не задовольнив ні засудженого, ні прокурора з потерпілими. Обидві сторони подали апеляції. Днями їх розглянув Чернігівський апеляційний суд і виніс душогубові новий вердикт — довічне позбавлення волі.
У семенівській пожежній частині Риндіч працював водієм. Був старшиною служби цивільного захисту. У день убивства (1 жовтня 2022-го) перебував поза службою. Усе сталося близько десятої вечора, коли він напідпитку приїхав додому до колишньої дружини — 45-річної Валентини Кобрик (подружжя розлучилося в серпні). Крім неї, у будинку були її повнолітній племінник Валерій Оганесян 19-річний і син Валентини та Олександра.
Того дня Оганесян був у Семенівці по роботі і зупинився в тітки переночувати. Якраз збиралися вечеряти, коли Валентині зателефонував Риндіч і сказав: «Зараз приїду — буде боляче. Не чіпай дитини!» Жінка тут же вийшла у двір і замкнула хвіртку на замок. Хвилин за десять приїхав Олександр. Перелазити через паркан йому не довелося, бо на прохання батька хвіртку відімкнув син.
Валентина вийшла до колишнього чоловіка на ґанок. Відбулася коротка розмова. Про що саме говорили, Валерій не чув. Почув лише звук, ніби Риндіч штовхнув дружину. Після цього Олександр зайшов у кухню і сів за стіл. Валентина сіла навпроти, а Валерій — між ними.
Син подружжя був у коридорі.
В якийсь момент Риндіч дістав із кишені гранату і став смикати за чеку, але витягти її не вдавалося.«До цієї гранати я поставився несерйозно. Думав, що муляж», — розказував згодом Оганесян. Чомусь у той момент він вирішив залишити пару наодинці — щоб поговорили віч-на-віч. Та тільки-но вийшов із кухні, як пролунав вибух. Ударною хвилею Валерія відкинуло й оглушило Отямившись, він спершу нічого не бачив перед собою, тож пішов на світло. Опинився у дворі. Звідти зателефонував у поліцію та рідним. І поспішив до школи, де домовився зустрітися з родичем. Удвох вони повернулися на місце трагедії. Там уже була «швидка». Медики якраз забрали тіло Валентини. Вона загинула на місці. Вибухом їй відірвало ліву руку та два пальці на правій, а також посікло осколками голову, груди і внутрішні органи. Риндіч же відбувся легкими ушкодженнями.
Гранату РГД5 він кинув на стіл у бік дружини, а сам кинуся у ванну кімнату. Після вибуху сів у машину і трохи від’їхав — до найближчого болота. Там його й затримали поліцейські.
Важливим свідком став син Валентини і Олександра. Він розповів слідчим, що, коли впустив батька у двір, той попрощався з ним і сказав, що завжди його любив. А ще наказав взяти гроші (які Риндіч ховав у ражі) й тікати куди подалі.
Малий бачив, як тато відштовхнув маму і зайшов у хату, а вона пішла слідом за ним. Хлопець теж зайшов у дім, сів на диван у коридорі і почув, як мати запитувала батька «Чого ти до нас прийшов? Щоб лякати гранатою?» Потім із кухні вийшов Оганесян а за секунду гахнуло. Заходити туди хлопчик побоявся, тож подзвонив своєму дядькові і попросив викликати «швидку», поліцію і рятувальників, а сам побіг до сусідів.
У Семенівському райсуді бракувало суддів і справу передали в Корюківку. Там Олександра судили одразу за двома статтями: незаконне поводження з боєприпасами (ч. 1 ст. 263 ККУ) й умисне „вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 6 ч. 2 ст. 115 ККУ).
За сукупністю йому світило від 10 до 15 років тюрми або ж довічне ув’язнення. Риндіч визнав вину частково. Мовляв, вбивати Валентину не збирався, а лише хотів її налякати. Гранату буцімто знайшов у лісі під час прогулянки. Ще давно. Думав, що то муляж, і сховав у гаражі. А взяв її лише в день трагедії, коли син впустив його у двір (втім за версією слідства Олександр привіз гранату із собою).
Риндіч зізнався, що мав конфлікт із колишньою дружиною, бо вона нібито забрала в малого телефон. Тож він вирішив приїхати і з'ясувати, чому Валентина кривдить сина. Однак слідство встановило, що причиною розправи були ревнощі. Це випливало з переписки, що збереглася в телефоні Олександра. Про погрози на ґрунті ревнощів суддям розказували і сестра загиблої, племінник та сусідка (з якими Валентина ділилася сокровенним).
Зрештою Корюківський райсуд визнав обвинуваченого винним і присудив йому 15 років в'язниці. А на додачу задовольнив цивільні позови сестри покійної та її матері (за якими Риндіч має виплатити їм 800 та 700 тисяч гривень відповідно). Втім не минуло і двох тижнів, як обидві сторони подали апеляції.
В інтересах Риндіча скаргу подав його адвокат - він просив пом'якшити вирок і призначити остаточне покарання у вигляді 12.5 року тюрми. Мотивував це тим, що Олександр розкаявся, а суд першої інстанції цього не врахував. Як і того, що його підзахисний раніше не судимий, має статуси учасника бойових дій і потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС, а також почесні відзнаки, позитивну характеристику за місцем роботи та проживання.
Прокурор же попросив для Риндіча довічного ув’язнення. Свою вимогу обґрунтував тим, що вбивство було скоєне способом, небезпечним для оточуючих до того ж напідпитку, що є обтяжливим фактором. Також зазначив, що не була сповна оцінена поведінка Олександра після вибуху. Зокрема те, що він навіть не спробував надати допомогу Валентині, а просто втік.
У свою чергу потерпілі теж виступили за максимальне покарання для вбивці. І наголосили, що враховувати треба не лише холоднокровність та жорстокість убивства, а й цинізм злочину. Адже, розправившись із дружиною, Олександр ще й зіпсував долю синові, який фактично став сиротою (бо ж горе-батько тепер сидітиме в тюрмі).
Колегія суддів Чернігівського апеляційного суду, детально вивчивши справу та подані скарги, у результаті дійшла такого висновку: «Призначаючи покарання, суд першої інстанції не врахував належним чином обставин скоєння вбивства, а саме підриву гранати, яку Олександр Риндіч заздалегідь підготував і підірвав у жилому будинку, де крім Валентини Кобрик, перебували її племінник та малолітній син. При цьому після вчинення злочину Риндіч не намагався надати медичної допомоги колишній дружині. Натомість покинув місце події і продовжив вживати спиртне. Також місцевим судом було залишено поза увагою думку потерпілих, які наполягали на довічному ув'язненні. У матеріалах провадження вказано, що обвинувачений добровільно не відшкодував завданої шкоди, не просив вибачення, щирого каяття не проявив.
Поведінка Риндіча свідчить про виражену антисоціальну спрямованість, зневажливе ставлення до закону та норм моралі. З урахуванням усього вищенаведеного колегія суддів вважає необхідним призначити засудженому виняткову міру покарання у вигляді «довічного позбавлення волі».
Отож Апеляційний суд став на бік прокурора та потерпілих. Вирок уже набрав чинності. Спробувати його оскаржити Риндіч може хіба що через Верховний Суд.
Джерело: газета “Гарт” від 14.09.2023 , Юрій Нікітін
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.