Зооволонтерка Олександра Левченко мріє поїхати на Занзібар із купою собак і без людей

Добавить новость

Суббота, 1 Июля 2023 19:06  |  Просмотров: 2005

Так каже прилуцька зооволонтерка Олександра Левченко, яка на сьогодні опікується вісьмома ко­тами і десятьма собаками. Усіх їх вдалося вивезти з окупованих те­риторій, а також із зони, підтопле­ної внаслідок підриву Каховської ГЕС. В одному з вольєрів відпочи­ває руденька собачка з Бахмута зі своїми двома цуценятами (усього їх було десять, решту вдалося при­лаштувати в сім’ї). Трохи далі — ще одна собачка. Сумує — її подружку сьогодні забрали в родину. Поряд — іще дві. По них мають незабаром приїхати. А ось і кошенята...



— Усі вони — неначе мої діти, — говорить Олександра. — Кожним я переймаюся, про кожного турбую­ся і дуже тішуся, коли вони знахо­дять собі люблячих господарів. Ра­дію, що наші містяни залюбки бе­руть у сім'ю таких тварин, адже соціалізація для них передусім. Наприклад, ось ця біленька Ума з Бахмута й досі лякається, коли чує грім чи сирену. Котики теж у при­гніченому стані, тож я намагаюся якомога швидше їх прилаштувати.

Головне, щоб вибір був зро­блений серцем і душею, а не під впливом емоцій. Бо якщо раптом, станеться так, що емоції вщухнуть, а вибір уже зроблено то в жодному разі прошу не ви­ганяти тварину, а зателефонувати мені і попереджаю нових власників про деякі умови, коли тварина досягне пев­ного віку, її слід стерилізувати, а ще не саджати со­бак на ланцюг.

Не розумію тих, хто перепи­тує, а справді це собака чи кіт з Херсона. Для ме­не немає різниці, звідки ці тварини головне, щоб тут вони знайшли со­бі справжній дім і родину. І так при­ємно отримувати в соціальних ме­режах фотографії від нових влас­ників, де і вони, і їхні улюбленці щасливі! Мій пріоритет - якомога швидше знайти кожному домівку, бо переконана, що будь-яка тва­рина має жити в родині.

Коти і собаки поряд з Олек­сандрою стільки, скільки вона се­бе пам'ятає. На сьогодні у неї вдо­ма живуть чотири собаки (два стаффордширських тер'єри, такса й дворняжка) і стільки ж котів, а ще — шиншила. Уранці Олександра працює у ветеринарній клініці (на по­саді адміністратора), а потім їде в притулок, де годує тварин, вигулює їх і прибирає за ними. У помічниці до неї завжди проситься дочка Кіра. Вона залюбки грається з цуце­нятами і по-дорослому контролює наявність корму та води у твари­нок. А коли Олександра трудиться в клініці, з підопічними у притулку їй допомагають волонтери Олексій Руденко та Ольга Муляр. Разом во­ни — одна команда, якій до снаги будь-що.

Коли рашисти підірвали греблю Каховської ГЕС, прилуцькі зоозахисники, об'єднавшись із ніжинськими волонтерами, за лічені години зібрали кошти, винайняли машину (фуру) і вирушили на Пів­день. Звідти вони привезли на Чернігівщину до сотні врятованих тва­рин. Більшість із них знайшли при­хисток у Ніжині, де діє чудовий су­часний притулок, а в Прилуки при­везли 19 котів і 10 собак.

- Після приїзду всіх тварин оглянули і розмістили у вольєри, — говорить Олександра. — У таких ситуаціях не варто поспішати з об­робкою від паразитів та вакцина­цією. Потрібен час, щоб у тварин зникло напруження і їхній стан стабілізувався.

Турбуватися про братів наших менших — обов'язок не лише зоозахисників, а і кожної людини. Та, на жаль чи не щодня із соціальних мереж та ЗМІ ми дізнаємо­ся про випадки зну­щання із собак чи котів.

- Просто кричу­щий випадок стався в Прилуках у берез­ні цього року, роз­казує Олександра. - В одному з мікро­районів міста дівчи­на гуляла зі своїм стаффордширським тер'єром. Раптом пес почав щось ін­тенсивно рити. Виявилося, що в то­му місці був закопаний рюкзак із трьо­ма новонароджени­ми цуценятами. Ді­вчина забрала їх до себе й виходила. На щастя, всі “діти підземелля”, як їх охрестили, уже знайшли люблячих господарів.

Поки ми розмовляли, до при­тулку приїхала мама Марина з до­чками Полінкою і Софією та сином Артемом (на знімку). Родина пере­їхала у приватний будинок і шукала собі собаку, який буде не лише хо­рошим охоронцем, а й вірним дру­гом дітям. Олександра з Олексієм уважно вислухали майбутніх гос­подарів і запропонували їм кілька варіантів. Вагаючись між восьмимісячним соціалізованим собакою і маленьким цуценям мама з дітьми вибрали останнього. Наостанок — обмін контактами і настанова від Олександри: «Любіть тваринку — і вона любитиме вас у сто разів дужче!»

Джерело: газета “Гарт” від 29.06.2023, Олена ШЕРЕМЕТ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: