Подружжя Болтушкіних розповіло, як єдина донька та два онуки підірвалися на мінах, тікаючи з села

Четверг, 8 Июня 2023 19:18 | Просмотров: 3078

Наче пів серця забрали і випалили душу. Галина та Ігор Болтушкіни вперше наважилися розповісти журналістам про трагічну смерть доньки Оксани та онуків: 14-річного Богдана та 11-річного Данила. 5 березня 2022 року сім’я виїжджаючи із села Красне, що на Чернігівщині, натрапила на міни.

- Це був вибух. Там 6 мін здетонували одразу, - каже Ігор.

24 лютого Оксана разом із синами виїхала до батьків у село, їхня хата, практично знаходилась в лісі. З обох боків - вода, тому батько думав, що там усі будуть у безпеці. Але ворожі колони за декілька днів стояли вже біля Ягідного. А це 10 км. від Красного. Обстріли не вщухали ані на хвилину. Прилітало і по будинках. Той тиждень був - суцільним жахіттям. Оксану від того нудило, хлопці теж дуже боялись і зблідли, Богдана трусило, діти нічого не хотіли їсти.

Кожного дня до Оксани дзвонив колишній чоловік та прохав виїздити. Було страшно, жінка боялась, що не впорається з керуванням та все ж наважилась. Забрала синів і кота та поїхала.

Ігор Болтушкін:
- Я їх проводжав. Вийшов до машини, обнявся, сказав: "Їдь скоріше". Стояв, дивився, як вони від'їжджають. Їдуть, їдуть, скрилися вже з горизонту і тут вибух.
Я відразу на телефон, набираю, а вже нема зв'язку. Сів на велосипед і туди. А там машина горить, хлопці догорають, Оксана лежить. Її викинуло вибухом з машини. Було поламані всі кістки та голова розбита. А тут як раз обстріл такий йде, коли їхав назад, а я кричу: "В мене влучте, в мене влучте!".

Батька як струмом вдарило, він навіть не пам'ятає, як проїхав ті 5 км., до місця, де були його близькі.

Ігор Болтушкін:
- У нас велика веранда, ще недобудована, то там на стіл поклали їх. Галина при свічках читала Євангеліє, яке взяла у сусідки. А я у сараї гроб робив. Для Оксани гроб знайшли у сусідньому селі, а для хлопців не було. У мене були доски, то я сам зробив.

Поховати дочку та онуків у тиші було неможливо. Церемонія прощання проходила під постійними обстрілами. Поки закопували могилу хлопці, то 8 разів падали на землю, - розповідає Ігор.

- Коли прийшли з похорон, то над нашою хатою злетіли три білих гуся і облетіли хату декілька разів, кричали, а потім полетіли на північ. Мабуть, це їх душі були, - розмірковує Ігор Болтушкін.

Більше року пройшло, а у батьків щодня перед очами ця трагедія. Вони з неймовірною ніжністю та любов'ю згадують, якими були донька та онуки. Кажуть, головне - вони були дуже добрі, хлопці поважали старших, захищали дівчат у школі, бережно ставились до довкілля.

- Ніколи ніде папірець не кинуть, навіть у селі, завжди приносили додому, навіть кісточку з яблука. Оксана виховала їх так, щоб не смітили - розповідають Ігор та Галина.

Богдан любив вирощувати екзотичні рослини, а Данило займався єдиноборствами та марив риболовлею. Оксана була активною та талановитою, займалася кулінарією, малювала картини, робила ляльки-мотанки.

Ігор Болтушкін:
- Данило рибак був пристрасний. Я вже не можу сидіти, а він каже: "Діду, хто не ловить, той і не зловить. І ловив, обов'язково ловив".

Не можуть забути Галина та Ігор їх єдиний спільний відпочинок за кордоном. Донька наполягала, аби вони поїхали усі разом.

- У грудні, напередодні вторгнення, ми злітали уп'ятером на Мадейру. Оксана оплатила подорож. Я ще казав: "Забирайте бабусю, а я буду на хазяйстві", а вона: "Ні, поїдемо усі разом".

Сьогодні вбиті горем батьки нічого не бажають своїм ворогам, крім єдиного - аби вони відчули, як це тяжко втрачати своїх рідних.

Джерело: телеканал "Новий Чернігів"