На Чернігівщині додалось ще двоє довічників

Добавить новость

Суббота, 20 Мая 2023 16:29  |  Просмотров: 26108

Днями суди винесли два виро­ки душогубам з Чернігівщини — 37-річному Євгенові Понкратову і 58-річному Миколі Мацаю. Їх­ні кримінальні провадження між собою не схожі. Об’єднує їх лиш одне — жорстокість, із якою во­ни вбивали своїх жертв, і вирок у вигляді довічного ув’язнення.



Понкратов — чернігівець. Слідство і суди у його справі тривали довгих чо­тири роки. У червні 2019-го він побив до півсмерті свого 11-місячного си­на Сашка, а потім задушив його. І все це на очах другого сина — Михайлика, якому тоді було всього 2 роки. Ді­тей Понкратову народила його спів­мешканка Лілія (їй 38), яка в той час фактично жила на дві сім'ї. Офіційно вона перебувала у шлюбі з іншим чоловіком. Певно, тому й записала синів на нього, а не на Понкратова. Правоо­хоронцям Євген розповідав, що за три місяці до трагедії він вигнав співмеш­канку і виховував дітей сам. Ліля ж зрід­ка навідувалася до них. Під час слідчо­го експерименту обвинувачений пока­зав, що того ранку (22 червня) проки­нувся разом із дітьми. Потім пішов у ма­газин. Купив хліба і чвертку настоянки. Повернувшись, нагодував дітей, а сам випив спиртне і покурив «хімку». У цей час заплакав молодший син, і так зва­ний батько тричі вдарив його по голові — “щоб заспокоївся”. Після цього Пон­кратов ліг спати поряд з малим на дивані, кол и прокинувся, Сашко був уже мертвий.

Утім на тілі хлопчика нараху­вали сліди не трьох, а 65 (!) ударів (45 було завдано по голові і 20 — по ту­лубу). Та, за висновками експертів, бі­долашне дитя померло навіть не від по­биття, а від удушення.

Спершу Понкратова судив Деснян­ський райсуд Чернігова. Уже на пер­шому засіданні обвинувачений змінив показання і заявив, що не чіпав сина. А вбити його, мовляв, міг... дворічний Михайлик. Бо, граючись, нібито міг залізти на брата і поплигати на ньому. Та судмедексперти зазначили, що дворічна дитина не здатна завдати стількох тяж­ких травм. Пізніше Понкратов висував різні версії, щоб виправдати себе. По­чинаючи з того, що ненароком міг при­давити сина, коли спав, і закінчуючи тим, що дитину могли вбити Ліля, або її офіційний чоловік. Та жодна з цих вер­сій не підтвердилася. Натомість співкамернику в СІЗО Євген проговорив­ся, що того дня був накурений і нічо­го не пам’ятає. Припустив: його могло «клеманути» і він убив сина. У результа­ті Понкратова визнали винним і прису­дили йому 15 років тюрми. Такий ви­рок не задовольнив ані засудженого з його адвокатом (які вважали Євгена не­причетним до вбивства), ані прокурора (який нарікав на м'якість вироку).

Оби­дві сторони подали апеляцію. У черв­ні 2021 року справу переглянув Черні­гівський апеляційний суд Вину Пон­кратова він визнав безумовно доведе­ною і задовольнив апеляцію прокурора — присудивши йому довічне ув’язнення. Невдо­взі після цього його перевели із СІЗО у в'язницю — відбувати покарання. Втім із вердиктом засуджений не змирив­ся і подав касаційну скаргу до Верховного Суду У ній він нарікав на те, що справу розглянули однобічно, а ви­рок суду є незаконним, бо нібито ґрун­тується на припущеннях і недопустимих доказах. Через війну розгляд касації за­тягнувся майже на два роки. Та днями Верховний Суд нарешті поставив крапку в цій справі. Скарги засудженого та його захисника залишили без задово­лення. Тепер єдине, на що може спо­діватися Понкратов, — помилування Президента України. Проте просити його “довічникам” можна лише після 25 років ув’язнення.

А ось у Миколи Мацая з Лебедівки Чернігівського району, якого Козелецький райсуд недавно засу­див за вбивство і розбій, іще «все по­переду». Спробувати оскаржити дові­чне ув'язнення він може в Апеляційно­му суді, а потім, якщо знадобиться, то й у Верховному.

У грудні 2021-го Мацая затрима­ли за те, що вбив сокирою свою односельчанку - 61-річну Катерину Ятченко. Чоловік періодично допомагав їй по господарству за гроші. Трапля­лося, що просив у борг. А повертати не хотів. Уранці 22 грудня Микола вкотре прийшов до пенсіонерки позичити гро­шей. Хоча з останнього разу ще не по­вернув 400 гривень. Жінка йому від­мовила. Стався словесний конфлікт, під час якого Мацай надумав розправити­ся з пенсіонеркою і пограбувати її. Він дістав сокиру з мішка, який приніс із со­бою, і завдав бідолашній не менш ніж 10 ударів обухом по голові. Тоді ки­нувся в хату і забрав собі її мобільний телефон, планшет та павербанк. Розказують, що раніше Катерина Ятченко мешкала в Чернігові, та після ви­ходу на пенсію перебралася в Лебедівку, у батьківську хату. На сполох забив її син, коли не зміг додзвонитися до ма­тері. Телефоном він попросив двоюрід­ного брата (котрий мешкає в селі) схо­дити до неї. Той і знайшов закривавле­ний труп. Мацая вирахували швидко. За плечима в нього 7 судимостей за крадіжки, шахрайства, грабіж і ви­крадення авто. Востаннє він вийшов із тюрми в січні 2021-го — умовно-до­строково. Жив сам. Батьки померли, із дружиною давно розійшовся.

На суді Мацай визнав вину лише частково і заявив, що не хотів ніко­го вбивати чи грабувати. Мовляв, того дня взяв мішок із сокирою, бо збирався їхати на підробітки. Але не мав грошей на дорогу. Зайшов до пенсіонерки і по­просив 500 гривень у борг. А, за слова­ми Мацая, жінка була не в настрої, обі­звала його. Від почутого Миколу «пере­мкнуло» і він почав бити потерпілу соки­рою. Скільки разів — не пригадав. Як і не зміг пояснити, навіщо забрав речі з будинку.

Враховуючи, що обвинувачений — рецидивіст, який вчинив особли­во тяжкий злочин (і навіть не розкаяв­ся), суд виніс йому найсуворіше по­карання. Свого часу Мацай уже провів за ґратами майже 20 років. Тож до тюр­ми йому не звикати. Ось тільки довічне ув’язнення — це зовсім інше.

Джерело: газета “Гарт” від 19.05.2023, Юрій НІКІТІН

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: