Анатолій Попович, який застрелив подружжя дачників отримав вирок

Добавить новость

Вторник, 14 Марта 2023 12:25  |  Просмотров: 71267

У квітні минулого року в Плисках на Борзнянщині сталося гучне вбивство. Місцевий мешканець Анатолій Попович (зараз йому 56 років) застрелив із рушниці своїх сусідів-дачників — 47-річного Во­лодимира Невмержицького і 45-річну Наталію Кизиму. Після цього вбивця майже місяць був у бі­гах, аж поки його не впіймали поліцейські. За ско­єне Поповичу світило від 10 до 15 років тюрми або ж довічне ув’язнення. І ось днями Борзнянський райсуд виніс йому вирок.



Про цю трагедію ми пи­сали в травні минулого року. Зразу Після затримання По­повича. Тоді односельці зі­зналися нам, що між собою називають Анатолія Куртом Своєї родини він не має, жив із матір'ю. За плечима в ньо­го кілька погашених суди­мостей за дрібні крадіжки. Поки не збув коня коня, то підробляв із ним по людях. Після того ж си­дів без діла, жив на матери­ну пенсію. Добряче випивав. Останнім часом пробував зав'язати зі спиртним, але незадовго до трагедії знову взявся за чарку. І тут, як на зло, вкотре стався конфлікт із сусідами...

Із ними Попович не ла­див ще відтоді, як Володи­мир із Наталією перебрали­ся в село зі столиці (у груд­ні 2020-го). У Плисках вони купили собі дачу, а свою ки­ївську квартиру почали зда­вати в оренду. З цього й жи­ли. Сварки між сусідами тра­плялися з різних причин. То за межу, то через худобу. Крім того, подейкують, що кияни труїли чужих собак і погрожували «розібратися» з псом Анатолія. Це його не­абияк злило.

Фатальні події розігра­лися ввечері 13 квітня Після звістки про подвій­не вбивство багатьох се­лян охопив неабиякий страх. Адже Курт утік, прихопивши із собою рушницю. Щоправ­да, правоохоронці знайшли її вже наступного дня — у лі­сосмузі біля села. А ось са­мого Анатолія шукали май­же місяць. За словами полі­цейських, він переховував­ся то в лісі, то в покинутих будинках. Харчувався тим, що зміг вполювати. Та лю­ди припускають, що час від часу Попович крадькома на­відувався додому. Упіймали втікача 10 травня біля за­лізничної станції. Кажуть, він причаївся в кущах і, ви­дно, знову збирався загля­нути додому Та його собака, який бігав селом, почувши хазяїна, почав гавкати і цим видав Поповича. Його скру­тили і взяли під варту.

Подробиці подвійного вбивства стали відомі вже на суді. Як з’ясувалося, то­го злощасного вечора і Ана­толій, і подружжя киян бу­ли напідпитку. А відправ­ною точкою стала словесна перепалка Поповича з Ната­лією (подейкують, що роз­сварилися через Анатолієвого собаку), під час якої він гнав ії з двору. Жінка поскар­жилася на це своєму чолові­кові. Невмержицький узяв держака від лопати і пішов до Поповича. Той забіг у хату і замкнув двері. Та перед цим крикнув матері, яка бу­ла у дворі: «Нас ідуть убива­ти!» На суді вона розповіла, що коли Володимир прий­шов, то став стукати у хвіртку. Потім вибив ії, зайшов у двір і вдарив її держаком. Вона впала. А Володимир почав ломитися в хату роз­бив шибки, грюкав у двері, після чого кинув у пенсіонерку держаком. Не розумі­ючи, що відбувається, жінка вибігла на вулицю. Там була Наталія і споглядала за дій­ством. Вона заявила пенсі­онерці, що це все через То­лика, який ударив її пляш­кою. Потім штовхнула ста­реньку так, що та впала. А Кизима навалилася на неї і не давала встати. Ще й на додачу вирвала з рук мо­більний і кинула його на ас­фальт. Тоді пенсіонерка з усіх сил стала кликати на до­помогу.

Тим часом Анатолій узяв рушницю, вийшов на поріг і вистрілив Володимиру у груди. Постріл виявився смертельним. Після цього Попович, як він сам розказу­вав, узяв труп і викинув йо­го за хвіртку. А тоді напра­вився до матері. Окрім неї та Наталії, на вулиці вже був ще й сусід, який, почувши крики, вибіг надвір. Він за­ступився за стареньку. Ска­зав Наталії, щоб ішла додо­му і проспалася. Це розлю­тило жінку. І вона накинулася ще й на сусіда. Хотіла вдари­ти його, але .. не встигла — підійшов Попович. Він від­штовхнув Наталію від сусі­да, а тоді вбив її пострілом у шию.

Суддям Анатолій пояс­нював, що Наталія смикну­лася на нього, тому він і ви­стрілив. А Володимира пристрелив, бо той ломився в хату і погрожував його вби­ти. Свою вину Попович ви­знав лише частково Мов­ляв, захищав себе і матір від агресивного подружжя й ін­шого вибору не мав. Наго­лошував, що не хотів, аби так вийшло.

Однак версію про необ­хідну самооборону суд від­кинув. З кількох причин. По-перше, Анатолій двічі при­водив зброю в бойове по­ложення, а значить чітко усвідомлював свої дії. По-друге, він стріляв у життєво важливі органи, тож мав на­мір саме вбити, а не по­ранити (спонукальною причиною при цьому виступи­ла довготривала неприязнь між сусідами). По-третє, хо­ча Попович і мав підстави для захисту, але його дії аж ніяк не відповідали небезпечності посягання на нього з боку подружжя. Крім того, Анатолій не намагався на­дати потерпілим допомогу, не викликав «швидкої», а на­впаки — втік і спробував схо­вати рушницю.

Отже, визна­чальним було бажання розправитися, а не захиститися. Тож Борзнянський райсуд визнав обвинувачено­го винним і призначив йому 15 років позбавлення волі. До вступу вироку в законну силу Попович перебувати­ме в СІЗО. У сторін є місяць, щоб оскаржити вердикт.

Джерело: газета “Гарт” від 09.03.2023, Олексій ПРИЩЕПА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: