Трьохсвятительському храму у Володьковій Дівиці – 160 років

Пятница, 10 Февраля 2023 13:29 | Просмотров: 3389

Серед церковних свят є особлива дата – 12 лютого, коли відзначається день пам’яті відразу трьох святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. У народі цей день так і називається: «Трьох святителів свято».

Установлення цього свята у Церкві є досить повчальним для християн. Наприкінці XI століття, за царювання грецького імператора Олексія Конника, у Константинополі виникли великі суперечки між віруючими про заслуги цих святителів. Одні ставили вище за всіх Василія Великого, як чоловіка надзвичайно освіченого, який перевершує начебто всіх і словом своїм, і справами, чоловіка незламного і непохитного. Інші, навпаки, ставили вище за всіх Іоанна Златоуста, як видатного, неперевершеного церковного проповідника свого часу і архіпастиря. Треті, нарешті, віддавали перевагу Григорію Богослову, ставлячи його проповіді вище проповідей Василя Великого й Іоанна Златоуста.

Суперечки ці породили чвари між віруючими, внаслідок чого одні називали себе василіанами, інші – іоаннітами, треті – григоріанами. Для подолання цих суперечок і незгод святителі – спочатку кожен окремо, а потім усі троє разом – з’явилися у видінні відомому творцеві церковних піснеспівів святителю Іоанну, єпископу Євхаїтському, і сказали йому: «Ми, як бачиш, складаємо в Бога одне, і між нами немає ніякого протиріччя; немає між нами ні першості кого-небудь, ні переваги, а єдність і повна згода. Тому намагайся припинити всякі незгоди, протиріччя, різні суперечки і чвари; тому що, як за життя на землі, так і по смерті ми дбаємо про однодумність християнського світу. Отже, з’єднай нас в один день (тобто, присвяти нашій пам’яті один день) і склади нам усім разом одну церковну службу і передай іншим, тому що ми єдині в Богові». Сказавши це, вони в променях сяйва почали підніматися до неба і при цьому кликали один одного по імені.

Святий єпископ негайно оголосив християнам відрите йому чудесне явлення святителів, і тоді ж, у 1084 році, було установлено загальне святкування усім трьом святителям в один день – 12 лютого, крім святкування кожному з них окремо.

Саме цю подію та її повчанню до єдності жителі Володькової Дівиці вирішили увіковічнити у камені. Ініціатором будівництва при Миколаївській парафії ще одного дому Божого став священик Михайло Пятницький. Здійснення Чину на заснування храму відбулося у 1859 році, після того як 9 лютого того ж року губернська Статистична і Дорожня комісії розглянули та затвердили проект будівництва храму в Дівиці розробленого єпархіальним архітектором Брантом. Будівництво тривало недовго, навіть по мірках того часу, оскільки всі витрати і старання по облаштуванню обителі взяв на себе князь Михайло Павлович Голіцин.

Освячення нового дому Божого здійснили у 1863 році. Церкву побудували кам’яну, зального типу, ковчегоподібну в плані, однобанну, увінчану чотирьохкінцевим двохметровим хрестом. Вона була збудована у стилі класицизму із елементами готики. Інтер’єр теплої церкви дуже затишний, їй був характерний стриманий декор, чіткість і геометризм форм. Західну стіну прикрашав барельєф трьох святителів, а вівтарна стіна виступала абсидою. Престол у ній один в ім’я трьох святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого.

Це перша кам’яна будова у селі й один із перших сільських кам’яних храмів у повіті. Церква завширшки була 13 метрів, завдовжки – 20, заввишки до 21 метра, товщина стін – 50 сантиметрів. Богослужіння у храмі відбувалося у холодну пору року, оскільки опалювальна система могла впоратися з суворими тогочасними зимами.

З часом кількість жителів села стала стрімко зростати. Храми не могли вмістити всіх віруючих під час богослужіння, тому було прийнято рішення про будівництво, а точніше, про розширення Трьохсвятительської церкви за проектом Георгіївської церкви села Дроздівка Ніжинського повіту. 17 листопада 1901 року від раку печінки помирає благодійниця села і церкви княгиня Олександра Василівна Голіцина. Незважаючи на смерть останньої, будівництво розпочали 26 вересня 1902 року, після здійснення всіх дій передбачених у таких випадках канонами православної церкви. За ходом будівництва слідкував чернігівський єпархіальний архітектор Вакуловський.

У понеділок, 18 липня 1910 року, в день пам’яті преподобного Іоанна Багатостраждального Печерського, благочинний із Носівки Іоанн Захвалинський у співслужінні з протоієреєм Левом Ячницьким, дванадцятьма священиками та трьома дияконами, з двома хорами місцевих півчих у присутності прихожан урочисто освятили по чинопослідуваню православної церкви новий кам’яний храм в честь святителя Христового і чудотворця Миколая.

Утім, на жаль, дівичани не довго милувалися своєю красунею церквою. Гірка доля більшості храмів періоду після 1917 року не оминула і її. Були вжиті всі заходи для припинення діяльності парафії. Восени 1921 року громаду змусили підписати договір про оренду свого ж приміщення із забороною проводити будь-які ремонтні роботи. Описали майно та вилучили церковні цінності, уклали статут та створили церковну раду. Незважаючи на всі дії та бездіяння атеїстичної влади, церковне життя при храмі не переривалося. Станом на 13 червня 1924 року прихожанами релігійної громади, яким виповнилося 18 років були 1299 осіб. До того ж, при церкві облаштувалася частина насельниць закритого Ніжинського Введенського монастиря.

Однак, незважаючи на чисельні прохання віруючих, у 30-х роках минулого століття Миколаївська церква була закрита, а з часом її взагалі зрівняли із землею. Так село залишилося спочатку без назви «Володькова Дівиця» (у 1928 році перейменували), а потім і без храму.

Втім святе місце порожнім не буває. За часів незалежності, майже там, де колись стояла церква святого Миколая, громада побудувала новий храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці, а у спадок від старої церкви започаткували відзначати один із храмових днів 12 лютого – день пам’яті Трьох Святителів.

Сергій ТИМОШИК. с. Володькова Дівиця.