В Ічні з'явиться вулиця імені чернігівського нотаріуса який загинув під час оборони міста

Добавить новость

Воскресенье, 11 Декабря 2022 14:52  |  Просмотров: 3413

Кожен день війни в Україні, на жаль, примножує когорту загиблих героїв. Їхні славні імена вдячні земляки закарбують у назвах тисяч вулиць, освітніх, мистецьких і спортивних закладів, створять безліч меморіалів слави. Хто вони – наші безсмертні захисники? Сергій Гребенюк, 37 років. Загинув під час оборони Чернігова. Його ім’я носитиме одна із вулиць Ічні, де він народився, ріс і до загибелі був прописаний, хоч і мешкав у Чернігові. Тут нині живуть його батьки Микола і Клавдія Гребенюки.



У гімназії ім. Васильченка згадують здібного та виваженого хлопця, який дуже любив історію і правознавство. Відмінні знання з цих предметів допомогли вступити до Чернігівського державного інституту економіки управління за спеціальністю правознавство, бо він завжди хотів бути юристом. Далі – Київський національний університет внутрішніх справ. Працював на різних посадах: державним виконавцем у відділі ДВС м. Чернігова, спеціалістом загального відділу Чернігівської РДА, стажувався у приватного нотаріуса.

У той час, як інші його однокласники створювали сім’ї, він вибудовував кар’єру. У 2010 році здав кваліфікаційний іспит на право займатися нотаріальною діяльністю. Спочатку працював завідувачем Ніжинської районної нотаріальної контори, а з 2015 року вів приватну практику. У 33 роки одружився, а там і синочок Олексій підоспів – цього року йому виповнилося чотири рочки. Все було у родини для щасливого життя до 24 лютого.



Вранці, у день повномасштабної агресії, Сергій зателефонував батькам, що почалася війна. І сказав, що вони виїжджати нікуди не будуть. Лише родину вивіз до сестри Тетяни у Киянку. А сам із Романом, сестриним чоловіком, пішли у військкомат записуватися у добровольці.

Із першого дня почалася його служба на посаді оперативного чергового командного пункту штабу військової частини А 7047. Він мав офіцерське звання молодшого лейтенанта, бо закінчив військову кафедру.

11 березня під час артилерійського обстрілу Чернігова ворог поцілив у командний пункт штабу. Внаслідок влучання загинуло двоє чоловік. Сергій отримав осколкове поранення із потраплянням у грудну клітку та серце. Його ще намагалися рятувати, але поранення було не сумісне із життям.

Батьки не знали, що син у війську доти, доки не отримали трагічну звістку.

– Він як телефонував, то говорив, що у них все добре. Що вони у Киянці, а про те, що мобілізований, ніколи й словом не прохопився, – говорить Клавдія Гребенюк. – Жалів нас. Такий він був завжди. Ніколи не лаявся. Спокійний, врівноважений. Любив в усьому порядок. Не у кожної жінки так все до ладу, як було у нього. Що він загинув нам з чоловіком сказали 12 березня. А 15 числа його поховали у Киянці. Скрізь були росіяни, то брат зятя із дочкою та невісткою з великим ризиком довезли його до села і поховали на місцевому кладовищі. Лише у травні ми змогли усі поїхали туди на могилу.

Друзі, колеги та побратими запам’ятали Сергія доброзичливим, товариським, завжди готовим до взаємодопомоги та вірним своєму слову. “Чесний, щирий, надзвичайно добрий та чуйний, світла та порядна людина, завжди був відданий своїй справі. Був справжнім патріотом,” – так відгукуються про Сергія Гребенюка побратими по службі, друзі та колеги.
Сергій дуже пишався своїм маленьким сином та мав багато планів на успішне та щасливе подальше мирне життя.

Джерело: газета “Трудова слава”

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: