У Киїнці попрощалися з чотирма загиблими на міні у лісі під Шестовицею

Добавить новость

Пятница, 7 Октября 2022 16:53  |  Просмотров: 28934

4 жовтня в Киїнці під Черніговом місцеві провели в останню путь одразу чотирьох своїх односельців: подружжя Мекшунів - 45-річного Ігоря і 44-річну Тетяну та їхніх сусідів - Анатолія Борисенка (яко­му 5 жовтня мало виповнитися 56) і його дружину Олену (їй було 50). Вони загинули 1 жовтня в лісі між Киїнкою і Шестовицею, підірвав­шись на протитанковій міні.



На фото Тетяна та Ігор Мекшун, фото з газети "Вєсть"



На фото Анатолій та Олена Борисенко, фото з газети "Вєсть"

Люди розказують, що сусіди давно дружили, а війна їх зблизила ще більше. Під час боїв на Чернігівщині вони патрулювали вулиці села, як мо­гли допомагали односельцям - під обстрілами розвозили борошно і моло­ко, а пізніше - гуманітарну допомогу. І про одних, і про других відгукують­ся як про справжніх трудівників Мекшуни мали свою ферму з декількох десятків корів і обробляли кілька гектарів паїв. На додачу Ігор трактором обробляв людям городи, косив сіно, був депутатом сільради. У них зосталася 23-річна дочка Анжела, випускниця Національного університету «Чернігівський колегіум», у лютому перед війною вийшла заміж, з чоловіком живе у Чернігові.

Що стосу­ється Борисенків, то Анатолій працював водієм у місцевому лісгоспі, а Олена була домогосподаркою. Вони виростили двох синів: Максим (йому 32) зараз служить у ЗСУ, а Андрій (27 років) — рятувальник.

У день трагедії Борисенки по обіді збиралися копати картоплю. Мекшуни взялися їм помогти, але трактор не справився із сирою зем­лею, тож заплановане відклали. Оскільки поратися було ще зарано, то, вочевидь, вирішили ненадовго гайнути в ліс по гриби. Поїхали «копійкою» (ВАЗ-2101) Анатолія. Та про це нікому не сказали. Першою з вечора на сполох забила Анжела Вона ніяк не могла додзвонитися батькам, тож набрала сусідам. Ті заглянули у двір до Мекшунів - там нікого. Тоді звер­нули увагу, що Борисенків теж немає вдома (під двором гуляла їхня корова, що повернулася з паші). Мобільні телефони не відповідали. Про це сусіди повідомили Андрієві Борисенку. Коли той приїхав - гуртом почали пошуки. Об’їхали все село, побували на фермі і на лузі - марно. Ви­кликали правоохоронців. Їм місцеві розповіли про гучний вибух, який чу­ли близько 15.00. Усі сприйняли його за черговий підрив боєприпасів під Шестовицею. Та правоохоронці з'ясували, що того дня піротехніки в цьому районі не працювали.

Пізніше один з односельців (по обіді він був у полі за Киїнкою) розповів, що бачив, як після вибуху з лісу біля гончарівської траси повалив чорний дим. Уранці туди вирушили Андрій Борисенко з рідним братом Ігоря Мекшуна і двома місцевими. З траси вони з’їхали на лісову стежку і метрів за 500 натрапили на залишки обгорілої «копійки». Вибух був настільки силь­ним, що задню частину машини розірвало на дрібні шматки, а пере­дню скрутило і відкинуло метрів на 5. Під нею було тіло Анатолія. Ігор ле­жав у кущах за кілька метрів. Олена - трохи далі, а Тетяну знайшли аж за 30 метрів. Усі четверо сильно обгоріли, були з відірваними кінцівками. У відкритій труні ховали тільки Ігоря. Попрощатися із загиблими прийшло все село. Також з’їхалося багато рідних, друзів, колег і знайомих.

Односельці й досі задаються запитанням, чому четвірку понесло саме туди. Адже вони добре знали, що там стояли рашисти. Крім того, вздовж злощасного лісу раніше були таблички з попередженнями про міни. Ось тільки їх хтось украв...



На фото Анжела Мекшун

Колишні одногрупники по університету Анжели Мекшун ініціювали збір коштів на її підтримку, так як дівчина водночас втратила одразу двох батьків.
Реквізити картки:
4731 2196 1749 9979 Мекшун Анжела Ігорівна

Gorod.cn.ua за матеріалами газети "Гарт" від 06.10.2022, Юрій НІКІТІН

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: