Вихованці Кінологічного центру ГУНП допомагають шукати вибухівку та зброю в умовах війни

Четверг, 15 Сентября 2022 14:56 | Просмотров: 4859

Щодня ближче до вечора в районі Червоного мосту лунає багатоголосний собачий гавкіт. Так двадцять три вихованця Кінологічного центру ГУНП у Чернігівській області реагують на щоденну процедуру прибирання, коли їх по черзі виводять із вольєру, а решті не терпиться це зробити. Центр, в якому вони живуть постійно, огороджений від вулиці Василя Тарновського високою стіною, всередині – ряд вольєрів, службові приміщення, клумби, дерева, кухня, польова кухня про всяк випадок та просторий майданчик із тренажерами для вигулу собак.

Інспектор – кінолог Центру, капітан Роман Конопацький під час розмови називає своїх вихованців “собачками”, навіть якщо мова йде про велику німецьку вівчарку Доллі чи спаніеля Джека. І вони при зустрічі з ним демонструють свою прихильність, лащаться та облизують його. У Центрі дресирують поліцейських собак для пошуку вибухових та наркотичних речовин та зброї, виявлення маршруту підозрюваного, у складі оперативних та вибухотехнічних груп вони виїжджають на огляди будівель, обшуки та місця пригод.

Для регіональних центрів собак відбирають у Київському племінному центрі поліції Київської області. Один із найважливіших критеріїв відбору - стійка психіка, здоров'я та здатність грати для того, щоб пес сприймав дресирування як гру з улюбленим предметом.

– Ми в ігровій формі відпрацьовуємо рефлекс на пошук із подальшою винагородою собак, – розповідає Роман. - Але спочатку, після прибуття до Центру соціалізуємо їх, водимо біля автомобілів, по будинках, горищах та інших місцях, куди вони можуть потрапити в майбутньому. Наступні етапи дресирування включають гру, наприклад, з м'ячиком, під який підкладаємо навчальні імітатори вибухових речовин. Собака починає думати, що його улюблений м'ячик саме так і пахне. І коли у нього виробляється міцний зв'язок іграшки з запахом, на наступних етапах ховаємо лише запах, без іграшки, і він шукає місце, в якому так пахне. Важливо також виробити в собаці етап позначення, коли він у разі знахідки предмета з запахом сидить біля нього, дивиться в те місце, де він закладений, і пасивно чекає кінолога.

- Романе, скільки часу йде на підготовку собаки до роботи?

- Приблизно половина року, на пошук предмета два – три місяці, на позначення місця, де захована річ – місяць. Далі робота ускладнюється, пропонуються інші умови щодо місцевості, приміщення, доби, погоди, багатолюдності.

-Які породи собак кращі для служби в поліції?

-За своїми даними найбільш підходить для служби в поліції німецька та бельгійська вівчарка. Там, де пошук обмежений малим простором, ми задіємо Джека, який швидко виходить на запах тротилу, має відмінну психіку і не боїться вибухів.

-У яких випадках поліція задіює собак?

- В основному, коли за наявним запаховим слідом, який підозрюваний залишає на місці події, собака може знайти його річ або його самого. Загалом, їх готують до певної діяльності з самого початку. За кожним вихованцем закріплений кінолог, який пройшов підготовку у Житомирській академії поліції. Моя Доллі спеціалізується на пошуку наркотиків, Джек шукає вибухові речовини. Є в Центрі лабрадор Зейтрон, якого використовують для пошуку трупів.

-Який догляд отримують ваші вихованці у Центрі?

-Кінологічний центр фінансується головним управлінням поліції. Вони замовляють та доставляють корми, ми розкладаємо їх у морозильні камери та за потребою готуємо їжу. Кінолог проходить із підопічним собакою загальний курс слухняності, прибирає вольєри, вигулює його за межами Центра три рази на добу протягом однієї години.

- Який пес запам'ятався вам найбільше?

- Моя перша собака Вільма була готова зробити для мене все, що могла. Мені вдалося навчити її по всіх напрямках, вона і слід брала, і шукала вибухові та наркотичні речовини. В 2014 року вона стала чемпіонкою України. Якось Вільма взяла запах маски і йшла у певному напрямку, але далі слід перервався машинами, що проїжджали. Я показав оперативникам напрямок, яким вона йшла, вони продовжили пошук і зіткнулися з двома чоловіками, які назвалися місцевими жителями села, але не змогли назвати його. Коли їх поставили разом зі свідками, Вільма вказала на підозрюваного, запах якого вона запам'ятала по знайденій масці. Спочатку підозрювані відмовлялися, казали, що собака помилилась, але через деякий час зізналися в пограбуванні. Вільма померла у віці 14 років, а зараз у Центрі живе її дочка Доллі, моя підопічна, вона стала призером України.

На фото - собака Вільма

- Романе, далеко не кожна людина зможе знаходити спільну мову з собаками та стати кінологом. Як ви прийшли до цієї спеціальності?

-Можливо, випадково, може, ні. Загалом, я за освітою вчитель фізкультури, вступив на роботу в поліцію, був дільничним, а коли звільнилося місце в кінологічному Центрі, перевівся сюди. Собак я любив завжди, ще в дитинстві тренував двох домашніх на команди "стояти", "лежати", "принести ціпок", і вони мене розуміли.

-Як ваші собаки пережили війну?

- Центр зруйнований не був, але уламки на територію прилітали. Нам довелося приручати собак до вибухів та пострілів, адже вони були задіяні на блок-постах у пошуку вибухових речовин. Війна додала занять нашим вихованцям вже після воєнних дій. Зараз чергова частина постійно викликає наших кінологів із собаками для виявлення вибухових речовин або зброї.

-Ви берете в Центр бродячих собак?

-Ні, звичайно, вони можуть не відповідати вимогам або бути хворими.

-Кожен ваш собака вдало проходить дресирування?

- Відбираємо собак не ми, їх нам надсилають. Приблизно 80 відсотків із них підходить для дресирування. До нас часто звертаються люди похилого віку з проханням віддати їм собачку, яка стане помічницею в їхньому житті. У таких випадках ми віддаємо їм навчених собак, яким виповнилося 9-10 років, і тоді вони закінчують службу в поліції та служать людям.

Gorod.cn.ua