Ветеран війни в Косово: Україні варто врахувати наші уроки

Понедельник, 22 Августа 2022 19:27 | Просмотров: 2667 | Обновлено 23 Августа 2022 10:08

Косово розташоване в центрі Балканського півострова. За територією і населенням ця країна значно менша за України. Її мешканці два десятиліття тому пережили війну, і нині підтримують українців у боротьбі з російською агресією. Навіть попри те, що офіційно Україна досі не визнала Косово.

Підтримка боротьби українців у війні з Росією виражається не тільки на словах: у липні уряд Косово відправив 10 позашляховиків в Україну для потреб ЗСУ. Періодично місцеві громадські організації разом із муніципалітетом формують гуманітарні вантажі в Україну. Так, у серпні мерія Приштини організувала 18 пунктів збору гуманітарної допомоги - місцеві жителі принесли речі, засоби гігієни, дитячі іграшки, продукти харчування тощо. Вантаж відправили для українців, які проживають у населених пунктах, де зараз тривають бойові дії. Крім цього, у міністерстві внутрішніх справ Республіки Косово повідомили про готовність прийняти 5 тисяч біженців із України, якщо в цьому виникне потреба.

На фото гуманітарна допомога в Україну

Від війни - до незалежності Косово

Сьогодні Косово – частково визнана держава на Балканах. Вона утворилася внаслідок одного з найкривавіших епізодів Балканських війн 90-х років минулого століття.

Переважна більшість населення Косова (до 90%) - етнічні албанці, які сповідують іслам. У складі колишньої Югославії ця територія було автономним регіоном. Права жителів Косова притісняли. Тому ще у 80-х років XX століття відбувалися акції протесту проти порушення прав албанців, хоча всі протести придушувалися й супроводжувалися арештами, звільненнями з роботи, переслідуваннями активістів. За свідченнями місцевих жителів, у ті часи серби домінували в усіх сферах життя, албанська мова обмежувалася, албанським дітям не дозволяли відвідувати школи. Загостренню ситуації сприяло переселення сербів до Косова та проведення етнічних чисток.
Внаслідок цього у 90-х і почалися сутички між Армією визволення Косова та югославською армією, поліцією. Через військові дії з Косова виїхали до мільйона місцевих жителів. Частина біженців перебували в Албанії, Чорногорії, Німеччині, Туреччині.
Насилля вдалося припинити лише після втручання в конфлікт НАТО та проголошення Косова у 1999 році територією під управлінням ООН. За дев’ять років держава оголосила про свою незалежність.

Війна в Косово завершилася 23 роки тому, але й до цього часу між цією країною та Сербією час від часу виникає напруження. Останнє загострення сталося наприкінці липня. Влада Косова оголосила про необхідність отримання тимчасових документів для сербів та зміни номерних знаків, виданих Сербією. Це дзеркальні заходи - такі вимоги ставить сербська влада до косоварів на своїй території. Та ці наміри викликали спротив сербської сторони і політики цієї держави навіть зробили заяви про необхідність «денацифікації» Балкан. Запровадження документів і зміну номерних знаків відклали на місяць - до 1 вересня.

Зараз знову неспокійно в місті Митровиця, яке ділять між собою серби й албанці. Зважаючи на підтримку Сербії Росією, експерти говорять про навмисне створення «точки напруження» у Європі, аби відволікти увага світу, і насамперед, європейської спільноти, від війни в Україні. Хоча жителі Косова і їхні політики на провокації не реагують, говорячи, що Сербія не буде воювати з НАТО.

Війна в Косово свого часу українців стосувалася ніби опосередковано, хіба що за винятком родин, чиї рідні перебували в складі миротворчої місії в Косово. Проте нині ми можемо побачити значно більше спільного.

Про схожість війн, спільного ворога та повернення до мирного життя розповів ветеран війни в Косово, житель столиці - міста Приштина Ільяз Фазліу.

На фото краєвиди Приштини

Повернувся з-за кордону, щоб воювати за незалежність своєї держави

53-річний Ільяз Фазліу до війни торгував у продуктовій лавці. Його молодість припала на розпад Югославії і початок війн на Балканському півострові. Чоловік якраз завершував військову службу на території нинішньої Хорватії, коли йому з дому в Приштині повідомили, що «прийшла» повістка на війну в Боснії і Герцоговині, яку вели серби. «Вибір був невеликий, якщо б я відмовився йти на війну: або посадили до в’язниці, або ж відправили в «гарячу точку» силоміць», - згадує він. Тому Ільяз вирішив не повертатися в Косово і вирушив до Великобританії, де прожив 9 років.

У цей час тиск сербів на албанців тільки посилювався. Поліція дозволяла спонтанні обшуки на вулиці і рукоприкладство стосовно албанців. Складніше було влаштуватися на роботу, спілкуватися рідною мовою. Фазліо згадує, що це було і до правління Слободана Мілошевіча, але за його режиму набуло масового поширення.

Останньою краплею, що спровокувала кровопролиття, стало переселення до Косова радикально налаштованих груп із різних територій колишньої Югославії. Місцеве населення сприйняло це як знак - у Косово готуються етнічні чистки. Розпочалася війна.

Ільяз згадує, що косовари настільки відчували патріотичне піднесення і необхідність боротьби за свою державу, що поверталися із-за кордону відстоювати свою свободу зі зброєю в руках. Саме так він зробив із своїми друзями - придбали спорядження, і через Албанію повернулися воювати за Косово.

Про пережиті бойові дії ветеран війни згадує неохоче. Говорить, що на війні довелося пережити найстрашніші моменти в житті: разом із побратимами опинився в горах в оточенні сербських військ. Не було продуктів, замість води розтоплювали сніг, за кілька десятків метрів чули розмови сербських солдат. В автоматі лишалося тільки три патрони, і в цей час бійці з іноземного легіону «пробили» коридор і зробили прикриття для їхнього відходу.

Ільяз Фазліу переконаний, що саме НАТО допомогло косоварам досягти переваги у бойових діях. «Ми б не змогли перемогти на землі, якби не було підтримки натівської авіації з неба», - наголошує ветеран війни в Косово. Також суттєвою була підтримка зброєю та продовольством.

На фото Рамадан Люшаку і Ільяз Фазліу

Згадує про війну і місцевий житель Рамадан Люшаку, який організував зустріч із Фазліу. Молодий чоловік у часи війни в Косово був підлітком і пам’ятає, як сербські військові та поліція змушували албанців залишати свої домівки. Кілька тисяч людей зібрали на вокзалах Приштини і відправили з міста. І це була не евакуація, а ніби висилка, бо документи косоварів демонстративно знищували, щоб люди більше не мали змоги законно повернутися додому. Автобуси їх відвезли до сусіднього міста Призрен, що неподалік Албанії.

Дорогою до міста вони постійно бачили на узбіччях тіла вбитих. Від Призрена до албанського кордону родина Люшаку йшла 16 км. пішки, стареньку бабусю, яка не могла пересуватися, несли в ковдрі чоловіки. Сім’я жила спочатку в Албанії, потім переїхали до Македонії. Змогли повернутися додому в Приштину більше, ніж через рік. Усі квартири місцевих жителів були розграбовані. У кожній кімнаті - був намальований знак із чотирьох літер «С», що в перекладі означало «Тільки Слободан врятує Сербію». І в Косово злочини сербської армії прикривалися «порятунком», а їхні методи нічим не відрізнялися від тих, які ми спостерігаємо з боку російської армії нині в Україні - вбивства мирного населення, мародерство, зґвалтування жінок і, звісно, все приправлено пропагандою, що виправдає будь-які військові злочини.

Солдатам простіше на війні, аніж у післявоєнний час

Ільяз Фазліу говорить, що у 1998-1999 роках через бойові дії пройшли понад 30 тис. жителів Косово. Він наголошує, що солдатам на війні простіше, бо вони «звикають» бути в постійному стресі, балансувати між життям і смертю. Чоловік зізнається, що вижити під час війни йому допомогло сильне бажання зустрітися зі своїми сестрами, які увесь час бойових дій залишалися в Приштині. Вони теж залишилися живими.
На думку, ветерана війни в Косово українцям у перспективі варто врахувати уроки повернення від бойових дій до мирного життя. Наслідки війни різні, у тому числі психологічні, і вони можуть проявлятися через роки після завершення війни. Адже люди, які пройшли через війну, вже ніколи не будуть колишніми, вони не можуть сприймати життя, як раніше.

«Оточіть своїх військових увагою, турботою та любов’ю після війни. Це для них дуже важливо. Завжди пам’ятайте, що це вони захищали вас», - наголошує Ільяз Фазліу.

Він розповідає, що особливо важлива психологічна підтримка, оскільки агресивність бійців може виявлятися вже під час мирного життя. Вкрай необхідна підтримка друзів та родини.
Четверо його друзів так і не змогли пристосуватися до життя після війни і вчинили самогубство.

Ільяз зауважує, що постійно працює над собою. Проте він так і не створив сім’ю, живе самотньо.

Має проблеми зі здоров’ям, яке підірвав на війні, отримує військову пенсію. В Косово всі ветерани війни мають пенсійне забезпечення. Якщо ж людина хоче працювати і йде на роботу, то військову пенсію їй не виплачують.

Зараз Фазліу теж підтримує українців у боротьбі за свою державу. Чоловік говорить, що його колишні побратими хотіли воювати на стороні України. Але це неможливо з кількох причин: по-перше, Україна не визнала Косово, а тому в’їзд із паспортом цієї країни в Україну неможливий; по-друге, в Косово є закон, що забороняє найманство у воєнних діях на території інших держав. Проте є добровольці, які все ж воюють за Україну. Адже обидві країни мають, за словами Фазліу, одного і того ж ворога - Росію (РФ постійно підтримує Сербію - авт.). Чоловік зауважує, що стежить за подіями в Україні, цікавиться новинами.

«Я захоплююся хоробрістю українців, вашою підтримкою один одного. Мені дуже шкода жінок і дітей, бо добре розумію, що вони переживають під час війни. Але не здавайтеся, ви заслуговуєте жити незалежно і мати власну державу. Слава Україні!», - резюмував ветеран війни в Косово.

Ірина Синельник