Хірург Анатолій Михайлюк очолив КНП «Борзнянська міська лікарня»

Добавить новость

Понедельник, 27 Июня 2022 21:34  |  Просмотров: 9709 | Обновлено 28 Июня 2022 12:34

З перших днів травня КНП «Борзнянська міська лікарня» очолив новий виконуючий обов’язки директора, 35-річний Анатолій Михайлюк, змінивши попередню директорку Тетяну Стовбу, яка зараз продовжує працювати акушером-гінекологом жіночої консультації та відділення стаціонару.

«Я звільнилася з посади директора за власним бажанням, - каже Тетяна Олексіївна. - Новий очільник мені подобається: молодий, активний, перспективний. Тож бажаю йому успіхів на благо нашої лікарні».

Про перші враження від роботи говоримо з новим керівником.



- Анатолію Володимировичу, як ви опинилися в Борзні?
- До цього я займав керівну посаду в лікарні в Талалаївці. Ми з колегами, головними лікарями з інших районів, тісно співпрацюємо, товаришуємо. І мої друзі з інших лікарень порадили цей заклад. Оскільки контракт у Талалаївській лікарні закінчувався, то я вирішив переїхати з сім’єю у ваше містечко.
Зараз я виконую обов’язки директора КНП «Борзнянська міська лікарня» й можу бути призначений директором лише після проведення конкурсу, що у воєнний стан неможливо. Маю другу вищу освіту, диплом з відзнакою за спеціальністю «Публічне управління адміністрування» та спеціалізацію «Організація і управління охороною здоров’я» - це якраз та вимога, щоб очолити заклад вторинної ланки. Також є депутатом Талалаївської селищної ради.

- Хто ви за спеціальністю?
- Я хірург, маю першу кваліфікаційну категорію, а моя дружина, Анна Осадча-Михайлюк, - анестезіолог і лікар ультразвуково'їдіагностики. У найближчому майбутньому вона теж тут працюватиме. Також маємо доньку Таїсу, яка навчається в другому класі.

- Дуже добре, що наша лікарня тепер отримає одразу двох нових спеціалістів. Розкажіть трохи про свій трудовий шлях.
- Я родом із села Талалаївини. Закінчив школу із золотою медаллю. 2003 року вступив до Української медичної стоматологічної академії в Полтаві, де отримав спеціальність «Лікувальна справа». Пройшов три роки інтернатури: очну частину в Києві, заочну - в Чернігові. За розподілом потрапив у Талалаївку.

Був час, коли ми з дружиною поїхали на її батьківщину, у місто Сміла на Черкащині. Там я працював хірургом у міській лікарні, за сумісництвом - онкологом у поліклініці, а в самих Черкасах - ургентним хірургом. Дружина в цей час була в декреті. Коли наша донечка трохи підросла, почали дзвонити з лікарні в Талалаївці, щоб ми повернулися. Вагалися довго, бо вже наче й не хотіли зніматися з місця, але все ж наважилися. Там (був 2016 рік) мене призначили заступником головного лікаря з медичної частини. А через деякий час - виконуючим обов’язки головного лікаря, провели конкурс, де я переміг, і з 2018 року очолив заклад.

- Як проходили ваші директорські будні?
- Почав працювати на посаді за контрактом, підписаним на три роки. На час моєї діяльності припала медична реформа: змінився механізм фінансування закладів, з’явилися Національна служба здоров’я, Центр громадського здоров’я. І ми реформували заклад: підключили достатньо медичних пакетів, вийшли на повне фінансове самозабезпечення, закупили обладнання, придбали квартиру для молодих спеціалістів. Тож заклад піднявся на належний рівень.

- Якщо порівнювати лікарні у Талалаївці й Борзні...
- Вони майже однакові. Я на посаді лише кілька днів, тому зараз ознайомлююсь із закладом, штатом, бюджетом і так далі. Уже багато чого дізнався й маю багато планів. Учора, наприклад, обійшли всю територію лікарні, оглянули всі будівлі. Тож для себе вже вималював певний план покращення, перш за все, якості надання медичної допомоги, і, звичайно, більшого комфорту для колективу.

У планах - підключення додаткових пакетів медичноїдопо- моги. Великий плюс у тому, що це вже буде фінансування з держави, а не з місцевого бюджету. Також потрібно провести роботу з пошуку кадрів. Адже їхня нестача - зараз найголовніша проблема багатьох громад. Тож кадровий потенціал я проаналізував із першого дня.
Від самої Борзни враження позитивне. Хороше невеличке середньостатистичне містечко, лікарня. До цього заклад, видно, був у гарних руках, і Тетяна Олексіївна його утримувала належним чином.
Зустріли тут тепло. Якщо й далі мене підтримуватиме колектив, адміністрація, то і я буду своєрідним «мостом» між ними.

- Тож є надія, що наша лікарня житиме.
- А більше варіантів немає. Хоча медична реформа й націлена створювати базисні опорні лікарні, а маленьким шансів на життя майже не залишає, але... Спочатку з’явився ковід. Не всім хворим було легко дістатися в базову опорну лікарню, ще й потрапити на стаціонарне лікування. Всі бачили, які вони були переповнені. А зараз настала друга біда, ще більша - повно- масштабна війна. У військовий час, коли всі маршрути обірвані, проблеми з пальним, теж не так легко доїхати в Ніжин, а тим більше, в обласний центр - Чернігів. Тому, думаю, всі розуміють, що лікарня на місці конче потрібна. Ми будемо піднімати її авторитет, покращувати якість надання допомоги, і, думаю, люди це оцінять.

Як депутат Талалаївської селищної ради там я тісно співпрацював із місцевими підприємцями, аграріями. Лікарняні палати були забезпечені всім необхідним обладнанням, на достойному рівні було харчування, благоустрій території. Як до лікаря-хірурга до мене зверталися працівники різних установ, керівники. Я їм допомагав, а вони - закладу. Так і тут планую налагоджувати контакти з місцевими підприємцями. Допомога медичному закладу, тим паче зараз, підніматиме і їхній авторитет.

- Зі сказаного вище видно, що ви не любите сидіти на місці.
- Так, я людина активна. Адже, як кажуть, під лежачий камінь вода не тече. Я іноді жертвую силами й здоров’ям, щоб зробити щось вирішальне саме в цю хвилину, бо пізніше вже цього шансу не буде. Такий у мене принцип. Планів багато, натхнення і бажання є, тож будемо працювати.

Газета "Вісті Борзнянщини" від 12 травня 2022 року, спілкувалася Людмила ШУЛЬЖИК

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: