Добро, любов і надія Віри Стеценко проти пандемії

Добавить новость

Пятница, 5 Ноября 2021 11:09  |  Просмотров: 1919

«Маріє Павлівно, я принесла Вам, те що захистить від пандемії. Зокрема маску, яку сама пошила. І не тільки Вам», – сказала Віра Петрівна Стеценко, людина щирого серця і світлої душі, справжня волонтерка, котра давно опікується 88-річною довгожителькою, і не лише нею. Вона все життя допомагає нужденним, де їх зустріне.

– Віро, а листоноша мені принесла пам’ятки. Сказала, що в них написано про те, як уберегтись від коронавірусу. Я погано бачу, то прочитай мені, – попросила старенька.

– Я розкажу своїми словами. По-перше: ретельно мийте руки, брудними не торкайтесь очей носа і рота, не їжте сире м'ясо і яйця. Вологою тканиною витирайте свої речі, підлогу, провітрюйте кімнату. Не дай Боже, температура підніметься вище 38 градусів, важко дихатимете – відразу набирайте 103 (швидку допомогу) та телефонуйте мені, – застерегла свою підопічну.

– А ще по телевізору показують: обробляйте руки дезінфікуючими засобами. Які вони? – поцікавилась бабуся.

– Є антисептик для рук у магазинах. Але ще перед поширенням смертельної інфекції в Україні в наших торгових точках його стало все складніше купити. Та ще й подорожчав. Можна приготувати в домашніх умовах за кілька хвилин що я й роблю. Я приготувала найпростіший і найдешевший: 50 мл. води, стільки ж спиртової настоянки календули 30 мл гліцерину, 5 крапель ефірної олії лимона. Змішую усі компоненти і виливаю у пляшку. Спиртова настоянка знищує мікроби, гліцерин пом’якшує руки а ефірна олія забезпечує приємний запах.

Цей рецепт для захисту від інфекції, як і інше вкрай необхідне, розповсюджує і пропагує велика благодійниця Віра Стеценко. Одинокій пенсіонерці вона принесла ще й продукти: гарячий суп і свіжу паляницю.

– Я купила вам випічку у фірмовому магазині «Носівський хліб. Натурекопродукт» що в центрі мого рідного міста, – з гордістю за Носівку мовила Віра.

Волонтери у сучасному магазині мають полицю: «Купи буханку для тих, що не можуть купити». Турботливі люди кладуть на неї хліб і булочні вироби. «Поличка добра» є і у продуктовому магазині «Віталина», що теж у Носівці неподалік залізничного вокзалу, де зупиняються маршрутки. У віддаленому мікрорайоні мешкає багато малозабезпечених сімей з дітьми. Через карантин чимало з них опинилися у матеріальній скруті. Саме для них власник крамниці Віталина Кириченко при вході облаштувала стелаж «Безкоштовні товари «Поличка добра». Спершу їх сама заповнила випічками і продуктами. А потім почали долучатися покупці. Кладуть хліб, булочні вироби, крупи, фрукти, смакоту для дітей, дрібні купюри і монети. Добре діло має послідовників. «Поличка добра» поповнюється і в магазині-кафе «Світлана», що теж на станції Носівка.

– Смачний і м’який, – хвалила бабуся Марія, яка раніше ходила в магазин, що далеко від її хати.

– Я знаю, що ви не любите сидіти вдома. Ходите до сусідів, а вони – до вас. Але поки карантин, посидьте вдома. Продукти я вам приноситиму, – обнадіяла Віра Петрівна.

Захистивши себе від смертельного вірусу, виконуючи жорсткі вимоги, вона робить це для багатьох людей: своїх родичів, подруг, просто знайомих земляків, ставши кур’єром з доставки пам’яток, масок, інших засобів. Буває, доводиться витрачати власні кошти, хоч пенсія в неї невелика. А працювала на важкій нічній роботі – дезінфектором у метро. Мала діло з отрутохімікатами, сирістю, нажила букет важких недуг. Проте її велика любов до людей допомагає їх зборювати. Як писав геніальний поет і патріот України Тарас Шевченко: «Раз добром нагріте серце вік не охолоне».

Саме таке воно у великої патріотки України Віри Стеценко. Під час Помаранчевої революції і Революції Гідності вона була у першому ряду на Майдані, сподіваючись на покращення життя українців, чого і сьогодні, на жаль, не сталося. Хоча вже змінилася не одна влада.


В.П.Стеценко (крайня ліворуч) та її колега М.О. Соснова на Майдані Незалежності під час Помаранчевої революції (листопад 2004 року)

Її добро не має меж, жінка дарує його усім. Носівський районний суд засудив Хуртака Станіслава на п’ять років позбавлення волі за те, що викрав з огорожі могили металеві прикраси, розбив їх на секції і продав незнайомому чоловіку аж... за 150 грн. А ще був співучасником такої ж крадіжки із Сеником Ігорем. Віра Петрівна, яка хоч і чужа для нього, проте по-материнськи жаліла непутящого, надсилала йому передачі у Новгород-Сіверську колонію-поселення, де злочинець відбував покарання. А ще – книги із своєї багатої бібліотеки українських і зарубіжних класиків, в яких є чому повчитися. Сподівалася, що хоч з літератури розуму набереться, що після виходу з місць позбавлення волі ще молодий чоловік, котрому лише за 30, працюватиме, матиме житло і сім’ю. Влаштувала його вантажником на фабрику «Десна», що в Носівці. Але не схотів, мовляв, важка робота. Пиячив з чарколюбами. Життя його нічому не навчило. Хуртак знову сидітиме в тюрмі за такий же злочин. На жаль не став порядною людиною. А добродійка Віра Стеценко так сподівалась…

А життя у Віри Петрівни було з важкими випробуваннями. В дитинстві вчилася у школі-інтернаті, Тиницькій бухгалтерській школі, що була у Бахмацькому районі, у Лубенському бухгалтерському технікумі, де одержала міцні знання і спеціальність – бухгалтер-економіст. Працювала в радгоспі в селі Заворичі Броварського району Київської області. За хорошу роботу безоплатно отримала квартиру. Житло одержала і коли трудилася у столичному метро. Тепер у ньому проживає її дочка Віта.

Зараз же, щоб звести кінці з кінцями, змушена, як і багато її ровесників, в пенсійному віці працювати двірником, терплячи глум недобросовісних громадян, котрі і сьогодні, бува, не дотримуються санітарних правил. Таким хоч кажи, хоч проси, хоч лякай поліцією, штрафами чи смертельною хворобою – все одно. Ні санітарних правил, ні карантинних норм, ні елементарної етики не дотримуються. Нехтують власним здоров’ям, то хоча б про безпеку оточуючих подбали! Ось і доводиться вести роз’яснювальну роботу.

Зборюючи нестерпні побутові реалії сьогодення, вона по можливості все робить, аби менше її земляків заразилось, вносить свій скромний вклад у боротьбу з коронавірусом.

Таких небайдужих однодумців, як вона, немало. Місцеве підприємство «Формстиль», яке спеціалізується на пошиві одягу для силовиків, викроюючи у щільному графіку час і можливості, шиє засоби індивідуального захисту.

– Я сподіваюсь, що усі ми разом подолаємо небезпечний коронавірус, знімуть карантин і буде на нашій вулиці свято. Головне – залишайтеся людьми, допомагайте, захищайте і любіть один одного, – резюмує моя співрозмовниця Віра Петрівна Стеценко.

«Чернігівщина» №44 (862) від 4 листопада 2021, Микола Кохан

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: