Спочатку картопля, а потім день народження дружини та інші свята
23-24 серпня — вихідні дні. Одні у вишиванках відзначають державні свята, інші — свято картоплі. З корзинами на городі.
На город біля двору 72-річної Юлії Ященко у Вербинах на Ріпкинщині трактор «Білорус» виїхав о дванадцятій дня. З восьми соток за три години чотирма парами рук зібрали врожай з двох третин ділянки.
— Трактор їде, «копалку-трусилку» тягне, а ми слідом збираємо, — розгинає спину Юлія Іванівна.
У помічниках — син Павло (живе з матір’ю) та його товариш Василь зі своїм сином Олександром.
— Цього року поганенька картопля на городі біля хати, — не задоволена господиня.
— Може, на інших буде краща. Усього під бульбу — 25 соток, на сім’ю і господарство вистачає. То раніше, як здоровилося, садили більше.
На городі розставлені білі мішки, куди з корзин зсипають картоплю. 43-річний Павло Ященко, після швидкого перекуру прямо в кабіні техніки, гирчить трактором по рядках. Коли доїжджає до кінця ділянки, вискакує з кабіни, збирає врожай. Багато дрібної бульби. До центру городу — краща, на краях — гірша.
— Добре трактором копати, — розмірковую.
— Звороти все одно лопатою треба, — показує ділянку біля кукурудзи господиня.
— Який сорт садите?
— Більшість — «адретта», біла, — говорить Юлія Іванівна. — Трохи рожевої є.
— Викопати сотку скільки коштує?
— А хто його знає, — долучається до розмови Павло Ященко, син. — У товариша трактора попросив, він дав. Гроші за техніку не платимо, допомагаємо один одному, що треба. Взаємовиручка, так би мовити.
— Завжди так День Незалежності проводите?
— Ще релігійних дат трохи притримуємося, а державні — головне, що у сина вихідний. Він у місцевому господарстві працює. А тут час є копати. У нас зазвичай після Спасу стартують. Зараз масово почнуть, — відмахується Юлія Ященко.
— Як помічників на город збирали?
— Самі набилися,— віджартовується Павло.
— Ага, у жінчин день народження, — сміється і собі 54-річний Василь Лемешко.
— Скільки виповнилося?
— Інні — 47, — трохи подумавши, говорить Василь Петрович. — Квітів не дарував, у неї у дворі та в хаті оранжереї. І подарунок ще не встиг купити. Після картоплі вже.
— Чого не «святкує» на городі? Стіл накриває?
— До поїздки в Чернігів на вечір готується, на концерт повезу. Сам у машині можу посидіти, а вона хай послухає співачку Камалію (виступатиме на Красній площі о 19.30). Я не цештєль такого.
Василь Лемешко в робочому костюмі з логотипом будівельної компанії «УТБ».
— Де таку робу взяли?
— Працював в «УТБ», а зараз на лікарняному, спинну грижу вирізали, — нахиляється до картоплі чоловік.
— Так берегти ж себе треба, — киваю на мішки-корзини.
— Та, а як же! — заливаються сміхом ті, хто на городі.
А Василь Петрович демонстративно бере дві невеликі картоплини і собі регоче:
— Не перенапружуюсь.
— Картоплю вже приймають?
— Нема скупщиків і ціну ще не знаємо, — хитають головами.
І знову дружно повертаються до справ. Копають-збирають-носять під хату. Свято картоплі у розпалі.
Вікторія Товстоног, «ВісникЧ» №34 (1841) від 26 серпня 2021
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.