6 років з часу боїв за Дебальцеве. У Чернігові згадували важливість операції українських військових
Пройшло 6 років з дня, коли українська армія під обстрілами покинула Дебальцевський плацдарм. Учасники бойових дій, волонтери та історики зібралися на круглий стіл у бібліотеці імені Коцюбинського, аби згадати події, що назавжди увійшла в історію, завдяки героїчним подвигам наших військових, та вшанувати пам’ять про загиблих.
Сергій Бутко, представник інституту Національної пам’яті у Чернігівській області: «Дебальцевська операція була, мабуть, найбільшою наступальною операцією російської армії. І вона закінчилася фіаско. Путін мріяв про те, що він оточить, знищить або візьме в полон українські війська. І на плечах тих, хто залишиться, піде на Харків, вглиб України, і поставить Україну на коліна».
Тимчасове перемир’я у війні на Сході України, досягнуте на переговорах у Мінську 5 вересня 2014 року, не зупинило агресора. Відрізавши дебальцевський виступ, підконтрольне силам АТО Дебальцеве з прилеглими до нього територіями та дорогою важливого стратегічного значення – до Бахмута, колишнього Артеміська, проросійські формування пройшли до межі Харківської області та унеможливили розміщення наших військ по новій лінії розмежування. Оточити і розгромити українських військових Дебальцево – такою була мета противника, який мав суттєву перевагу в озброєнні та чисельності армії.
Ігор Бизган, заступник командира 13-го ОМБ (до травня 2015 року): «Зі слів людей, першими йшли в шерензі хто попало. А за цим хто попало, йшли спеціалісти свого профілю – вагнерівці і так далі, тобто більш навчені люди».
Потужність, вправність, мотивація українських солдатів повністю зірвали план Путіна, кажуть учасники круглого столу.
Сергій Бутко, представник інституту Національної пам’яті у Чернігівській області: «Під час Дебальцевської операції українська армія примусила тікати елітних російських десантників з Іваново та Московської області. У відкритому бою розгромила хвалений підрозділ приватної військової компанії кишенькової армії Путіна «Вагнер».
Оборону Вуглегірську, де окупанти нанесли свій перший удар, тримав чернігівський 13-й батальйон. Ігор Бизган згадує про події того часу.
Ігор Бизган, заступник командира 13-го ОМБ (до травня 2015 року): «Батальйон висувався туди підкріплений трохи технікою. Третя хвиля мобілізації підсилила особовий склад. Але різниця батальйону тероборони з мотопіхотним 250 людей. Були у нас вже поранені. Прийшло поповнення. Були втрати – 9 людей на той час. Перші втрати були 28 січня. І дійсно, вони підсилилися, коли вони радісно оголосили, що взяли аеропорт. Так вони його взяли, щоб ви розуміли, просунулися вони на 500 м. Але всім доповіли, що вони красені».
Командування ставило за мету зберегти життя військових та уникнути невиправданих жертв. Тому, коли ситуація надзвичайно ускладнилася безперервними обстрілами силовиків, українські підрозділи вивили з Дебальцевого.
Сергій Бутко, представник інституту Національної пам’яті у Чернігівській області: «Всі, хто дотичний до військової справи говорять, блискуча операція виводу українських військ. Наші зайняли оборону на Світлодарській дузі, і ця оборона продовжується до сьогодні».
За даними Генштабу ЗСУ, за час проведення Дебальцевської операції 136 українських військовослужбовців загинули, 331 – поранені.
Сюжет телеканалу «Дитинець»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.