У Чернігові вшанували ліквідаторів аварії на ЧАЕС
З хвилини мовчання зранку 14 грудня у Чернігові розпочався мітинг-реквієм за загиблими ліквідаторами аварії на ЧАЕС. Покласти квіти біля пам’ятника чорнобильцям та вшанувати тих, хто ціною власного життя та здоров’я рятував нас від найбільшої техногенної катастрофи людства зібралися мешканці міста, представники влади, духовенства та громадських організацій.
Настоятель Катерининської церкви отець Роман відслужив панахиду. Під час якої присутні помолилися за упокій душ тих ліквідаторі, які не дожили до цього дня.
Ліквідатори аварії на ЧАЕС – це люди, які проявили героїзм у мирний час. Вони зробили все для того, аби наслідки аварії для жителів України були меншими.
Кожен, хто прийшов сьогодні на Алею Героїв, здійснив подвиг. Серед присутніх і ліквідатор Петро Коцюбра. На момент аварії чоловік жив і працював водієм на станції. Робота на Чорнобилі не пройшла для чоловіка безслідно. Як результат, онкологія щитоподібної залози, з якою чоловік веде боротьбу вже багато років. Проблеми зі здоров’ям є у кожного з ліквідаторів, каже чоловік. Багатьох друзів він вже поховав.
Такі заходи намагається не оминати, адже це єдина можливість побачитися з побратимами та знайти час для спілкування.
Під час заходу Петра Коцюбру відзначили почесною грамотою. Крім нього нагородили грамотами та подарунками від обласної та міської влади і інших учасників тих трагічних подій. Свою нагороду, найвищу відзнаку всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль України» - Орден «Чорнобильський хрест за мужність, чесність та гуманність» отримує і ліквідаторка Ганна Зеньковець. Жінка пригадує події 34-річної давнини, коли приїхала до Чорнобиля з Полтавщини.
Ганна Зеньковець, ліквідаторка: «У 86 році, коли вибухнув Чорнобиль, нас з Полтавської області відправили годувати будівельників, які вдягали саркофаг. Я повар. Працювали ми, як нам у документах написали, по 16 годин. Але ми працювали більше. Передрімали, вставали і знову до роботи. Нас перевдягали по 3 рази на день. Ми ходили у солдатській формі. Милися у палатках. Ось так жили і працювали. З моєї бригади з 19 чоловік залишилося тільки 7. Всіх інших немає – поховали».
Зі сльозами на очах жінка розповідає, що в наслідок роботи на ЧАЕС у 1986 році втратила здоров’я. Жінка жаліється, що чорнобильцям влада приділяє нині мало уваги. Нещодавно зачинили заклад, де вони мали змогу безкоштовно лікуватися. До того ж, кажуть ліквідатори, відсутнє належне пенсійне забезпечення.
Закриття медичного закладу, де обслуговувалися чорнобильці, є проблемою №1, каже голова обласної організації «Союз Чорнобиль України» Анатолій Лігун. Чоловік розповідає, вже рік пишуть листи по різних інстанціях, аби відстояти заклад. Зустрічається з представниками влади. Та поки все марно.
Анатолій Лігун каже, що надія все-таки є. І вони разом зі спілчанами сподіваються, що у 2021 році заклад знову запрацює. Принаймні, дуже у це вірять.
Наразі в місті проживає 7123 постраждалих від Чорнобильської катастрофи. З них ліквідаторів 2897, потерпілих – 3102. А дітей, які теж зазнали тяжких наслідків для свого здоров’я, в обласному центрі налічується 1124.
Сюжет телеканалу «Новий Чернігів»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.