«Жінка одним чоловіком сита не буде. Так і коза»
На краю Степових Хуторів Носівського району 68-річний Григорій Андрієць щипає листя з яблуні-дички. Складає у відро. Потім відро на велосипед, і додому.
— Чай робитиму, з дички смачніше, — віджартовується чоловік. — Насправді — лакомство для кіз. Двох тримаємо. Трави вже майже нема, сіном годуємо, люцерною, яку виростили, гарбузами, вівсом. Борщ та борщ і людині приїдається. Смачненького хочеться. Ото раз на тиждень і балую листям. Одним чоловіком жінка сита не буде. Хочеться знайти і попробувать другого. А після чужого наче й свій добріший. Так і козі, треба разнообразіє.
Кіз тримаємо для себе, молоко не продаємо. Довго тримали одну, та постаріла, народилося мале, вирішили лишити. Так і назвали Мала. Старішу Машкою кличемо. Машка без ріг, спокійніша. А в Малої роги виросли. І така бойова, як гірська коза: по клітках, по горбах скаче. Тільки і пильнуй за нею. Та в козі ж, хай хоч вона і рогата, головне що? Щоб молоко давала.
Григорій Андрієць рве ласощі для кіз
Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №43 (1797), 22 жовтня 2020 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.