Естонія очима українських журналістів. Частина І. Шкільна освіта

Вторник, 10 Марта 2020 16:30 | Просмотров: 3395 | Обновлено 11 Марта 2020 12:52

Естонія як одна із країн Балтії, з якою у нас була спільною півстолітня історія в СРСР, сьогодні суттєво відрізняється від України і є в наших очах майже ідеальним місцем для життя: член Європейського Союзу та НАТО, країна з відносно стабільною економічною ситуацією, з надзвичайно чистими столичними вулицями і відсутністю бездомних тварин, безкоштовним проїздом у столичному громадському транспорті для місцевих жителів і безоплатним харчуванням дітей у школах. А ще Естонія - справжній друг України, представники цієї країни охоче діляться своїм досвідом у різних сферах, аби Україна подолала свою політичну, економічну і соціальну кризи. Група журналістів із Чернігівської, Сумської та Дніпропетровської областей на початку березня відвідали Естонію у рамках проекту «Зміцнення незалежних ЗМІ в регіонах України», що спільно реалізується Естонським центром Східного партнерства і Українським кризовим медіа центром. Почати розповідати про враження хочеться із школи, що належить до лідерів у країні. Знайомтеся, гімназія Густава Адольфа в Талліні. Як на мене, це школа мрії із кількасотрічною історією.

Гімназія розташована неподалік старого міста, одне з приміщень (там навчається старша школа) є історичною частиною колишнього монастиря - збереглося із 13 століття, водночас будівля молодшої школи збудована у сталінські часи, але модернізована кілька років тому. Сіра ззовні - і наповнена надзвичайним змістом всередині. На подвір’ї школи розважаються молодші учні (як виявляється, діти щодня проводять на свіжому повітрі 45 хвилин за будь-якої погоди), а в холі нас зустрічає директор Хенрик Салум. Він керує закладом перший навчальний рік, а до цього часу 20 років працював у гімназії учителем історії.

Пан Хенрик розповідає, що гімназія є найстарішою школою Естонії, що працює від свого створення. Адже заснована 1631 року шведським королем. «Це школа контрастів у хорошому розумінні. За такий довгий час виникло багато традицій, які ми намагаємося зберігати, але й використовуємо нові ІТ-рішення», - говорить керівник закладу.

Абсолютна прозорість і діти як колеги

Простір гімназії, де освіту здобувають учні 1-6 класів, заповнений різноманітною навчальною інформацією: таблиця множення - на сходах, історичні дати - на скляних панелях. Хенрик Салум зауважує, що навчання триває скрізь - не тільки у класах. Для цього використовуються стіни, підлога, а часом, і стеля. У гімназії немає бібліотеки у класичному розумінні - водночас, у коридорах встановлені невеликі полички з книгами.

«Навчання скрізь - це один із наших основних принципів діяльності. Інший - абсолютна прозорість - класи відкриті, так само як вчительська», - розповідає пан директор гімназії.
Він проводить делегацію українських журналістів до атріуму - простору у вигляді амфітеатру, де в той час якраз обідали учні. Харчування для школярів з 1 по 12 класи - безкоштовне (за рахунок держави). І так скрізь, а не лише у столиці. Увагу гостей привертають величезний орган і біле фортепіано. Виявляється, цей простір використовується не лише як їдальня, а й концертна зала, де проводяться концерти та урочисті заходи.

У гімназії навчаються 1400 дітей, і працюють 130 осіб персоналу, у тому числі 107 педагогів. Середня наповнюваність класів різна: у 1-6 класах - 24-28 учнів, у 7-9 класах - 32 дітей, а найвища - у старшій школі, що не є обов’язковою - 35 школярів.
У гімназії вивчають англійську, французьку та шведську мову, здійснюється підготовка за математичним і природничим профілями. До 1-го класу зараховують усіх дітей, що живуть у мікрорайоні. Конкурс відсутній. І тут вони навчаються з 1 до 9 класу, натомість вступ до гімназії відбувається за конкурсом: потрібно скласти іспити з естонської й іноземнної мов, математики і захистити дослідницьку наукову роботу. Система оцінювання у гімназії особлива - від А+ до F, але до 10-го класу вона переводиться у цифрову - від 1 до 6.
Впадає в очі і ставлення до дітей у гімназії. «Наші учні - наші колеги», - наголошує керівник навчального закладу.

ІТ-підготовка з 1 класу

Естонія є однією з найбільш диджиталізованих країн, адже тут дійсно вже працює держава у смартфоні. А починається все, як і варто очікувати, зі школи. В гімназії Густава Адольфа ІТ-підготовка стартує із 1-го класу, де діти вивчають ази програмування. І це при тому, що вчителів інформатики немає. Кожен педагог використовує інформаційні технології, викладаючи свій предмет. Є лише методист, що може, за необхідності, надати допомогу. А ще у кожному класі є учні, що теж можуть допомогти своєму викладачу. «Основна увага - підхід до технологій. Ми бачимо, куди рухається світ: усе найближчим часом буде пов’язано із інформаційними технологіями. Навіть, якщо учень потім не буде використовувати їх (що малоймовірно), однаково це розвиває його інтелект і логічне мислення», - ділиться своїми педагогічними напрацюваннями Хенрик Салум.

Ми відвідуємо урок інформатики у 4-му класі, учні виконують графічні завдання під керівництвом своєї вчительки.

Директор розповідає, що до ІТ-команди гімназії обов`язково входять учні. І навіть більше - двоє старшокласників відповідають за закупівлю і функціонування комп’ютерної техніки в усьому навчальному закладі. По-перше, це залучення дітей до спільної діяльності - «у них є інтерес, а ми хочемо дати їм більше відповідальності». По-друге, це економія, адже за кошти, що виділені для цих потреб, знайти ІТ-менеджера неможливо. Тому двоє учнів займаються закупівлею обладнання, контролюють його правильне використання і планують діяльність з розвитку. І знову ж, «наші учні - наші колеги». «Спочатку були побоювання, однак ця система у нас працює вже 5 років, і все добре», - уточнює директор гімназії.

ІТ-команда залучена до організації і проведення різних заходів, вони виконують завдання та реагують на виклики. Нещодавно, приміром, змагання з комп’ютерних ігор. У гімназії є кімната віртуальної реальності, а ще обладнання такої потужності, що дозволяє монтувати фільми.

І при цьому, на перервах учням не дозволяється користуватися смартфонами. Задум простий - діти мають рухатися, спілкуватися, читати, а не «зависати» у своїх гаджетах. Можливо, й через це у гімназії дивуються на питання про карантин через масову захворюваність на грип чи ГРВІ - у них такого немає. Хіба що попередили про можливе тимчасове закриття гімназії через поширення коронавірусу. Але це виняток.
До речі, на уроках, телефон можна використовувати, якщо дозволяє вчитель і потрібно щось знайти в інтернеті.

Увесь документообіг у школі електронний. Уся інформація про успішність дитини - в «Електронній школі». Батьки в цій електронній системі бачать оцінки тільки свого сина чи доньки.

Створюємо умови для розвитку вчителів

У багатьох країнах світу зараз вивчають досвід педагогів Фінляндії, освітня система якої вважається однією з найкращих. У гімназії Густава Адольфа не заперечують проти використання кращих напрацювань. «Ми відкриті до всього передового, створюємо умови для розвитку вчителів, покращання їхнього досвіду, не заперечуємо і проти закордонних відряджень за різними програмами, стипендіями», - говорить Хенрик Салум. Він додає, що педагогів у школах не вистачає, тому є ситуації, коли залишаються працювати пенсіонери, беруть на річний контракт студентів. Часом вчителі працюють у кількох школах.

Середня заробітна плата педагога - 1315 євро до сплати податків (середня зарплата в країні 1400 євро). Середнє навантаження на вчителя в тиждень - 21 година, хоча може бути і 35, якщо враховувати час на підготовку заходів і різноманітних проектів.

Фото вчительської

Директорів шкіл обирають за відкритим конкурсом. Пан Салум поділився своїм нещодавнім досвідом перемоги у конкурсі на посаду: потрібно мати освітній рівень магістра і досвід педагогічної роботи, надати мотиваційний лист та власна бачення розвитку навчального закладу. У співбесіді беруть участь представник муніципалітету, батьківського комітету, директори з інших шкіл. Щось схоже пробують робити і в наших школах. А втім...
Мабуть, такою і має бути сучасна школа - прозора і диджиталізована, з рівним ставленням до дітей і підтримкою розвитку педагогів. Щоб з гордістю говорити - «я закінчив/закінчила цю школу», або «моя дитина навчалася тут».

P.S. Коли одна із журналісток - учасниць прес-туру показала фото гімназії Густава Адольфа в Талліні своїй доньці-першокласниці, дівчинка просто розплакалася. А значить, українській школі варто зростати, щоб не розчаровувати своїх школярів.

Gorod.cn.ua