Після поранення під час мінометного обстрілу та з ампутованою ногою повернувся на службу: історія лейтенанта Сергія Шовкового

Добавить новость

Пятница, 6 Декабря 2019 19:56  |  Просмотров: 2238

https://suspilne.media/3407-pisla-poranenna-pid-cas-minometnogo-obstrilu-ta-z-amputovanou-nogou-povernuvsa-na-sluzbu-istoria-lejtenanta-sergia-sovkovogo/

В 21, одразу після закінчення військового вишу, він поїхав в зону АТО на Схід. У серпні 2014 року поблизу Луганська підрозділ лейтенанта Сергія Шовкового потрапив під мінометний обстріл. Він та ще двоє бійців зазнали поранень. Сергію Шовковому лікарі ампутували ногу, уламками міни була вражена вся ліва частина тіла. Через два місяці після поранення боєць звернувся до Міністра оборони, аби знову стати до строю. І вже 5 років служить в обласному військкоматі.



Обласний військкомат у Чернігові. До свого кабінету заходить капітан Сергій Шовковий. Тут він служить 5 років, нині на посаді начальника відділення забезпечення. Влітку 2014 року, одразу після закінчення військового вишу, він поїхав в зону АТО на Схід, тоді йому було 21.

«Мене і ще один взвод відправляють на самий передок. Тобто я стоячи на цій позиції, ця позиція колишня військова частина радіолокаційних військ, там і підземні гаражі, тобто є де сховатись в разі чого. Коли ми почали туди заїжджати ми розуміємо, що був сильний бій, я десь і тіла бачив, тобто я розумію, що я не на полігоні де я стріляю тільки в мішень, от ця ж мішень тут і здачі може дати».

На передовій поблизу Луганська, Сергій Шовковий пробув три тижні.

«Першого серпня було таке затишшя, тобто якщо я тиші хотів, а коли був бій мені було страшно, то згодом я став устрашатися тиші, тому що якщо тиша значить вони щось готують».

Зранку 2-го серпня почався масований обстріл позицій, де перебував підрозділ Сергія. Спочатку, каже він, стріляли з автоматів і кулеметів, потім пішли міни.

«Перший впав поряд з нашою позицією і побачив звідки був хлопок. І я по карті орієнтувався куди давати вказівку нашим мінометникам. І я своїм рішення прийняв зняти своїх спостерігачів в наш бункер. Поки я викликав позивному, я почув на долю секунду той свист і потім я розумію, що ця міна лягає в трьох метрах від мене. Тобто вся ліва сторона в мене уражена. Від розриву цієї міни мене відкинуло до бойової машини, і від бойової машини з рикошету ще на землю. Одразу бійці підбігли до мене, я розумію, що ніг я не бачив і ліва рука в мене зігнена в іншу сторону. Я її кістку бачив».

Перев’язку, просто на полі бою, йому зробили два сержанти з підрозділу. Пізніше лікарі сказали, що це врятувало його. Від уламків міни постраждали і його два бійці.

«Я пам’ятаю обличчя ротного - перше, яке я побачив, він на мене дивиться, він взявся за голову, і просто пішов. Він зрозумів, що мінус командир і мінус ще два бійця. Тоді я почав розуміти, що моя війна на цьому закінчена».

Сергія відправили у Київський госпіталь, там лікарі ампутували йому ліву ногу та вилікували руку. Хоч залізний протез за рекомендацією лікарів можна ставити через пів року після операції, Сергій на нього став через 3 місяці.

«Мені завжди подобався фільм «Термінатор», він залізний був, я буду ну трошки залізний. Сам цей протез, так він може вганяти в ступор людей. Кажуть як тобі? Я кажу все добре, йде шалена економія на шкарпетках, так ти двоє носиш, а так одну. Добре зимою, а чого саме зимою? Бо добре тому, що мерзне одна нога».

«Я кажу, що я можу п’ятку почухати, не встаючи і зверху. Він каже, а то як? І можна робити отак, тобто викручувати в різні сторони».

Сергій пригадує, весь час, поки він лікувався, в палаті госпіталю висіла його форма. Каже, чекав коли знову її одягне.

«Розумієте і після цього я розумію, що я далі хочу йти служити. Тобто я вчився військовій справі 4 роки і в мене цю справу забрали за три тижні. Я зрозумів, що я вмію командувати і вмію підкорятися і те, що я вмію робити краще ніж хтось, так я тут і буду. Але діагноз в мене з виключенням із військового обліку. Якось я розумію, що справи кепські».

Щоб знову стати до строю, Сергій звернувся до Міністра оборони. З 60-ти заявок від бійців, які отримали важкі поранення, Міністр відібрав три. Так, за 5 місяців після поранення хлопець прийшов служити до обласного військкомату у Чернігові.

«І я вдягаю форму, я розумію це не те, що покликання, я напевне, що таким народився, я приходжу і розумію, що тут служба кардинально відрізняється від діяльності військових частин. Я раніше думав, що військкомат: о прийшов, відсидів і пішов. Ми робили оповіщення, потроху вмикався в роботу в своєму відділенні, в роботу, як начальника відділення. І мені стало дуже цікаво розвивати себе в цьому напрямку».

Заступник обласного військового комісара Вадим Лільчицький каже, Сергій Шовковий авторитет для працівників військкомату.

«Перша наша думка була: ну як, 15-й рік іде активна фаза російсько-української війни, як може хлопець, у нас йде мобілізація, ми розносимо повістки. Але коли він прийшов, ми побачили, перше враження - щира посмішка. Такий молодий лейтенант. Він був дуже щирий, дуже комунікабельний, одразу в нього з’явилось багато друзів».

UA: Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: