Всупереч долі

Добавить новость

Пятница, 4 Мая 2007 14:26  |  Просмотров: 448 | Обновлено 26 Июля 2019 14:40

У своему житті мені часто доводилось спілкуватися із людьми з обмеженими можливостями, чи, як говорять у народі, — інвалідами. Вони різні, їхні світогляди істотно різняться. Але всіх їх об'єднує одне: будучи обмеженими у пересуванні чи ще в чомусь, вони з усіх сил намагаються довести свою вагомість у світі. Колись ми писали про Юрія Ананка, який пересувається у візку і пише вірші; про Віктора Вовка — сліпого музиканта; про глуху дівчинку ІруЛагуту, яка стала міс глядацьких симпатій на всеукраїнському конкурсі краси... І таких прикладів можна навести безліч. Ці люди вміють радіти сонячному дню, квітучим садам, будь-якій дрібниці, тоді як їхні здорові брати і сестри цього просто не помічають...

ЖАГА ЖИТТЯ

Алла Коваленко народилася здоровою дівчинкою — веселою, непосидючою. Ось вона тут і еже Ті нема. Алла уже на іншому кутку села „Ох і швидка ж ти у час. не угнатися за тобою... так казала Аллина мама Віра Якимівна. яка ніяк не встигала за донькою Прудка, беручка до навчання перший клас дівчинка закінчила лише на п’ятірки, перейшла до другого, закінчила першу чверть і... захворіла на менінгіт. Довго лежала в лікарні. Лікарям все-таки вдалося поставити її на ноги. Але тепер уже не треба було за нею ганятися, тепер Алла могла ходити лише за допомогою двох паличок: хвороба дала ускладнення — ДЦП. Хоча згодом навіть навчилася їздити на велосипеді і мріяла, як і кожна жінка, про те, що колись зустріне чоловіка, який покохає її Що у них народиться дитина... Ну й що, що вона каліка, хіба вона не заслуговує на любов? А після школи вступила до Гомельського училища народних промислів, де здобула фах вишивальниці.

БАЖАННЯ ЗБУВАЮТЬСЯ

Вже після навчання знайомі запросили дівчину на весілля. Вона поїхала. Поїхала, аби не сидіти вдома. Сіла у куточку і спостерігала, як веселяться люди Сама б пішла у танок, та не могла На тому весіллі вона була не одна така, був ще й хлопець, який за вечір жодного разу не станцював, а коли веселощі скінчалися, він набрався духу і підішюв до Алли, щоб познайомитись і запропонувати провести іі на зупинку. Сказав, що звуть його Федором, що вона сподобалась йому і він дуже радий, що все я таки пішов на весілля до свого рідного брата, хоча спочатку і на мав бажання іти (весілля відбувалось у будинку батьків нареченоі). З'ясувалось, що хлопець — інвалід: у чотирнадцять років він отримав травму хребта і з того часу у нього дуже болять ноги, і якщо ходити він ще може, то танцювати — ні. Зустрічалися два роки, а потім Федір освідчився Аллі.

СНІЖАНА

Після весілля Алла переїхала жити до Щорса, у будинок коханого, який він збудував власноручно (і). Ще 18-річним почав його зводити. Казав: „Якщо я все ж таки коли-небудь одружусь, то у мене має бути хата, куди б я міг привести свою дружину".

Через деякий час Алла зрозуміла, що вагітна.

— Щастя було безмежним, — зізнається вона. — Єдине, чого я боялась, щоб не справдились побоювання лікарів, що через мою недугу у нас із Федею може народитися хвора дитина. Під час вагітності я увесь час молилася, щоб Бог послав нам здорову дитинку. Чоловік навіть інколи жартував з цього приводу, хоч і розумів, що усе в руках Божих. Сніжана народилася здоровою, зараз їй уже чотирнадцять років, і якби в місті не знали, хто її батьки, то, мабуть, і не повірили б, що у людей, які майже не ходять, абсолютно здорова дитина. .

Було нелегко, бо чоловік ходив з трудом, та і я не могла обходитися без палиць, та ми були щасливі.

БІДА

Тим часом травма, яку Федір отримав у дитинстві, почала даватися взнаки все більше: м’язи слабшали і він уже не міг пересуватися без сторонньої допомоги. Аллі довелося сидіти увесь час із ним. Тепер у неї вже не було часу їздити на велосипеді. Останніми місяцями свого життя чоловік, щоб хоча б на деякий час забути про хворобу, почав вишивати: з-під голки народжувались чудернацькі птахи та звірі, квіти та люди. Але як він не намагався одужати, доля розпорядилася по-своєму — Федір помер. Сталося це два роки тому. А жінці довелося починати усе спочатку. Добре, що поряд була Сніжана, яка просто не дозволила б, щоб у мами опустилися руки. Зараз Алла не працює (раніше вона вела гуртки з вишивання в Будинку культури), але улюбленої справи не залишила — вишиває, плете, розводить квіти і вивчає Біблію.

— Колись Бог подарував мені усе, про що я мріяла, тепер же я маю дізнатися про нього якомога більше і віддячити за все, що він робив і робить для мене, — говорить Алла.

Ольга Мусій, «Гарт» № 18 (2302) від 4 травня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: