Мобильная версия сайтаУ Корюківці вшанували пам’ять жертв Корюківської трагедії 1943 року (відео)
У Корюківці вшанували пам’ять жертв Корюківської трагедії. 1-2-го березня 1943 року у місті нацисти вбили та спалили 7 тисяч людей, 5 тисяч з них – ще не опізнали. За два дні у Корюківці спалили майже 1290 будинків, 10 будівель залишились неушкодженими. Такі дані називає представник Інституту Національної пам’яті в області Сергій Бутко. Сьогодні у 76-річницю каральної акції у Корюківці люди поклали квіти до меморіалу пам’яті та до місця перепоховання жертв трагедії.
1 березня 1943 року тут у Корюківці на місці де зараз встановлений меморіал на честь опору жителів Корюківки німецько-фашистським загарбникам було вбито 500 чоловік. За два дні 1-2-го березня у Корюківці було страчено 7 тисяч людей. За понад 70 років встановити поіменно вдалося 1893 жертви.
Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області: «Більше ми встановити не змогли, вбивали цілими родинами, династіями і тому немає вже тих, хто міг сказати, що був такий-то. А разом з містом згоріли і всі архіви. Це по – перше, а по друге ми знаходимося на знаковому місці тут у радянські часи встановили меморіал.
Тут на його місці був ресторанчик і саме тут одномоментно під виглядом перевірки документів в цьому будинку було розстріляно 500 чоловік і тільки 7 з розстріляних залишилося в живих».
Володимир Костюк, очевидець, у день трагедії було 9 років: «1-го березня ми прокинулися і нібито все було нормально. А в обід почали люди прибігати і у церкву ховатися. Німці оточили людей, аби вони не втікали і почали на вулицях збирати людей у колони і вести сюди. З моїх близьких загинула тут бабуся. Моя рідна. Стріляли в людей вони, а мою бабусю спалили у хаті».
Галина Попова, очевидиця, у день трагедії їй було 6 років: «Все кругом горить, все летить, люди кричать і ходять німецькі посіпаки за автоматами, а за нами всі. Багатьох тоді постріляли вже і лише ми одні у снігу лежали. Це було страшне. І ось минув вже деякий час, а я досі не можу дивитися спокійно на вогонь. В мене досі залишився цей страх».
Віра Лук’янова, жителька Корюківки: «Розстріляли всіх-всіх. І дітей і дорослих. Лише одна дівчинка маленька, як мама мені розповідала, я не можу, для мене діти це саме дороге. Згоріла дівчина і голова впала у котел, а коли на другий день прийшли подивитися витягли дівчинки голову і все, це все що залишилося. Це було так у моєї мами, у її тітки. Я хоч їх не знала і не бачила, але я завжди сюди приходжу і завжди тут буду».
UA: Чернігів
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
