Жорстокі ігри дітей, або Що робити батькам аби їхня дитина не стала об’єктом підліткової агресії (відео)

Добавить новость

Понедельник, 12 Июня 2017 09:52  |  Просмотров: 3719

Половина українських школярів зазнають приниження і побиття. І лише кожна 4 дитина наважується поскаржитися батькам. Як це зробила Поліна з Чернігова, одна з потерпілих місцевої ватаги підлітків. Відео як гамселили цю дівчину бачили всі, акцентувати увагу на цих кадрах не будемо. Натомість у новому спецпроекті «Вікон» спробуємо з’ясувати, як запобігти таким жорстоким іграм, хто стає жертвою найчастіше і що робити батькам аби їхня дитина не стала об’єктом підліткової агресії, дивіться у сюжеті.



Літні канікули для Поліни розпочинаються з чергових відвідин лікарні. Дівчину непокоїть підвищений тиск, головний біль і зір.

Дивіться також: Жорстокі ігри, або Чого найбільше боїться найвідоміша із чернігівських кривдниць (відео)

Два місяці тому 8-класницю Поліну жорстоко побили дівчата. Моторошні кадри приголомшили всю Україну. Справі дали хід. Нині слідству відомо вже про трьох жертв тієї ватаги. Підозру в гуртовому хуліганстві вручено п’ятьом кривдницям.

Їм по 14-ть. Одного віку, з одного міста, але з різних товариств і шкіл. Обох тепер упізнають на вулиці. Ось тільки, Марію Півень засуджують, а Поліні Малоштан – співчувають.

Поліна Малоштан, жертва жорстокості: «Вся компанія мене оточила, почали знімати на відео. Марія почала бити мене. Потім сказала, щоб я стала навколішки і витерла те, що їй запахкала».

Марія Півень, кривдниця: «Полина сама лично напрашивалась на это. Она говорила, что мы гуляем не просто так, а с мальчиками. И мы решили в этом разобраться. Но решать собирались без кулаков, а тут пошло дело совсем по-другому, потому что она первая ударила».

Версії, через кого вчинилась ця бійка і хто перший завдав удару, в дівчат різняться. На кадрах відео вже розпал з’ясування стосунків. Гурт дівчат, найактивніша серед яких Марія, принижує та нещадно гамселить Поліну.

Після тих жорстоких ігор Поліна й досі лікується. Останні два місяці навчального року пропустила, а тепер і літо зустрічає в чотирьох стінах.

Поліна Малоштан: «Голова стала сильно чувствительная на погоду и нельзя мне ни читать, ни рисовать, ни писать. Волейболом уже месяца два не занимаюсь, а так хочется уже мячик покидать».

Олексій Шевцов, психотерапевт, професор психології: «Для Полины психическая травма – стресс, связана с публичным унижением и публичным насилием. Эта травма психологическая на всю жизнь. И это ситуация невроза. Невроз – это медицинский диагноз, он может дальше затянуться, подтягивать за собой депрессию и другие более тяжелые диагнозы».

А от Марія попри осуд та лиху славу, знаючи, що в день останнього дзвоника до неї через оголошення підозри, знову прийдуть журналісти, навіть з’явилася на святі. Стояла в перших рядах. Та й узагалі, після скандалу й розпочатого слідства, менш активною в школі Марія не стала. За місяць після побиття Поліни вона провадить онлайн трансляцію просто серед уроку.

Ольга Грабовець, шкільна психологиня: «Два місяці вона відвідувала школу. На кінець другого семестру намагалася виправити свої оцінки. Мабуть, на неї так вплинув страх покарання і не визначеність, яке буде покарання».

Поліна ж навіть на дворі з’явитися боїться, а до школи прийти поготів. Для дівчини єдина змога прогулятися, дочекатися, коли повернеться з роботи мама. Відтоді, як доньку побили, Валентина більше не відпускає її з дому саму.

Окрім Поліни, жертвами жорстоких ігор чернігівських підлітків стали ще двоє дівчат. Їхні батьки так само, як мама Поліни, звернулися до поліції. Утім, про більшість таких історій не знають ані правоохоронці, ані родичі. За даними ЮНІСЕФ, кожен другий український школяр визнав, що бодай раз в житті був жертвою булингу: фізичного або ж психологічного знущання одних дітей з інших.

Євгенія Шевченко, сімейна психологиня: «Когда родители сильно гнобят ребенка – это жертвы, когда ребенка игнорируют – это агрессор. И тем, и тем не хватает любви, не хватает принятие родителей, не хватает какого-то контакта с родителями. Не хватает, в конце концов, близких людей, которые дадут им понять, что они не одиноки».

Згідно з опитуванням ЮНІСЕФ, найчастіше однолітки цькують дітей сором’язливих, замкнутих, або з незаможних родин. Психотерапевти характеризують потенційних жертв як невпевнених у собі та із заниженою самооцінкою.

Олексій Шевцов, психотерапевт, професор психології: «Жертвы получаются тогда, когда родители за ребенка делают то, что он может сделать сам. Они не дают ему самостоятельности и постоянно во всем его контролируют. Жертвы – это все не уверенные в себе люди. Детей надо обязательно хвалить за любые мельчайшие успехи».

Лише кожна 4-та жертва жорстоких ігор дітей наважується поділитися своїми проблемами з батьками. Так, як це зробила Поліна. Її мати на лікування доньки вже витратила всі сімейні заощадження і навіть залізла в борги.

Валентина Малоштан, мати Поліни: «Препараты, которые назначают врачи, они стоят не по 20 и 30 гривен, а по 400. В то время, когда те девицы гуляют, улыбаются и прыгают, так мое дитя лежит и получает медицинскую помощь. Если их не накажут, это будет продолжаться».

Оксана Півень, мати Марії: «Я питалась выйти на контакт с мамой, пыталась встретиться с ней, хотела предложить помощь на лечение. Но мама Полины на контакт со мной не пошла».

Перепросити в Полініної мами Маріїна мама не змогла. Заяв ніхто з потерпілих не забрав. Суду не уникнути. Підозрювані можуть опинитися за гратами.

Та чи здатна колонія перевиховати складних підлітків і про що найбільше шкодують діти, які через свої жорстокі ігри вже відбувають покарання, дивіться у наступних сюжетах.

Сюжет телеканалу «СТБ», «Вікна-новини»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: