Жінки Чернігівської "Громади"

Розділ 2

Виникнення "Громади" у Чернігові. Роль громадівців у культурно-освітньому розвитку Чернігова

    Активними співробітниками газети були П.О.Куліш, О.Я.Кониський, О.М.Лазаревський, М.А.Вербицький, О.В.Маркович, О.А.Тищинський, П.Єфименко, І.Лашнюков, Г.Кузьменко, та ін. У ній друкувалися, зокрема, матеріали з історії України, української етнографії, бібліографії, українського мовознавства, мистецтва та художні твори. Після припинення виходу журналу "Основа" газета "Черниговский листок" з листопада 1862 р. до серпня 1863 р. була єдиним органом української преси на Наддніпрянщині. ЇЇ видання припинено за наказом міністра внутрішніх справ Валуєва від 10 серпня 1863 р.

    Б.Д. Грінченко, як член Чернігівської громади, докладав багато зусиль до підготовки і видання книжок для народу. Незважаючи на труднощі, перепони, протидію цензури, він наполегливо йшов до мети, дотримуючись принципу: "виявляймо силу і матимемо, що схочемо". Упродовж 1894-1900 рр. він видав 50 книжок (200 тисяч примірників) для широких мас, у тому числі й науково-популярного характеру. Зокрема в 1894 та 1895 р. письменник видав твори: "Батько та дочка", "Харитя", "Катерина", "Ялинка", "Чорноморці в неволі", "Добра душа" та інші. На прохання Полтавського губернського земства він виявив бажання написати працю про "Івана Петровича Котляревського". У зв'язку з цим між ним і деякими діячами губернської земської управи зав'язалося листування. У листі від 15(27) вересня 1895р. до М.Г. Кулябко-Корецького Б.Д. Грінченко на прикладах заперечив його твердження, що українська книга не викликає інтересу серед населення і в обмеженій кількості розповсюджується хіба що серед української інтелігенції, та заявив: "Повірте, що народ набагато більше читає книг, добутих не через школу і народну бібліотеку, а поза ними, - в цьому я, хто багато пропрацював народним учителем, переконувався на кожному кроці, та про це доводять, і ті величезні (для нас, звичайно) цифри примірників лубочних і нелубочних народних видань, які, не будучи схвалені навчальним комітетом, все ж поглинаються народними масами. Чи не випливає з усього цього, що перепон для широкого розповсюдження української книги в народних масах немає, а тому немає перепон для видання їх полтавською управою, оскільки вона визнає необхідність видання українських книг. А якщо б навіть і були такі перепони, то чи не лежить на земстві Полтавської губернії, земстві батьківщини І. Котляревського та Є. Гребінки, морального обов'язку вжити всі у даному випадку можливі зусиллящоб усунути ці перепони. Адже раніше чи пізніше вони повинні бути подолані і будуть подолані, - чому ж ми зволікаємо це зробити. Чи не будемо ми відповідати перед історією за дуже малі зусилля у справі усунення перепон для правильної освіти українського народу" .

    Громадівці Чернігова надсилали кореспонденції про українські справи до галицьких журналів "Зоря", "Життя і слово", "Правда". Через М.В. Ковалевського вони передавали гроші на радикальні видання в Галичині; ними надавалася щомісячна фінансова допомога І.Я.Франку.

    Б.Д. Грінченко взяв під свою опіку "Земський книжний склад" (книгарню), з якого книги розповсюджувалися по всій Чернігівщині. Громадівці публікували українські етнографічні матеріали й власні розвідки (А.В. Верзилов, Б.Д. Грінченко, Г,О. Коваленко) в "Земском сборнике Черниговской губернии".

    Громада брала участь у святкуванні ювілеїв українських діячів науки і культури: Т.Г. Шевченка, М.П. Драгоманова (надіслано у Львів адрес і значну суму грошей), Л.І. Глібова та ін. Шевченкові роковини громадівці відзначали майже щорічно найчастіше в приватній господі С.В. Василівського. На зібраннях зачитували реферати, декламували вірші, слухали сольні співи. Реферати торкалися не тільки життя й творчості Т.Г. Шевченка, а й інших тем. Так, Б.Д. Грінченко прочитав реферати "Було, є, буде", "Нова сім'я", "Яка тепер народна школа на Україні", О.О. Русов розповів про допити поета під час слідства у справі Кирило-Мефодіївського товариства, І.Л. Шраг - тогочасний український рух та ін .

    Представники громади їздили в Полтаву на всеукраїнське свято з нагоди столітньої річниці нової української літератури. Громада подбала і про те, щоб домогтися від Чернігівського губернського земського зібрання прийняти дар В.В. Тарновського - "Музей української старовини". Здавалося б благородна справа викликала чималий супротив і цей скарб, зібраний кількома поколіннями родини Тарновських міг бути втрачений. Випадково, перебуваючи у Києві, М.Коцюбинський довідався, що київська "Громада" відмовилась прийняти колекцію Василя Васильовича Тарновського і, приїхавши у Чернігів, він сповістив про це Б. Грінченка та І. Шрага. Тоді вони вирішили повернути колекцію на Чернігівщину і звернулися з проханням до губернатора виділити приміщення для музею. Губернатор погодився. Але довелось вести наполегливу боротьбу, бо значній частині гласних Земської управи ця ідея була не до вподоби. Не зважаючи на труднощі, своєю наполегливою роботою Б.Грінченко, М.Коцюбинський і І.Шраг домоглися того, що справу було виграно. Б.Грінченко більше займався роботою практичного плану, а І.Шраг - юридичним оформленням. Завдяки Голові губернської земської управи Ф.М. Уманцю та Б. Грінченку дар В.В.Тарновського був перевезений до Чернігова і описаний подружжям Грінченків.

    Піклуючись про культурне життя у Чернігові громадівці організовували театральні виступи за участю М. Кропивницького, П.Саксаганського М. Садовського, І. Карпенка-Карого, М. Заньковецької; концертні програми М. Лисенка, цикл лекцій Д. Яворницького, І. Тешенка. Окрім цього ними було організовано аматорський театральний колектив під назвою "Товариство кохаючих рідну мову" або "шановців своєї народності", що діяв у 1862-1863 рр. У ньому брали участь як члени "Громади", так і ті, хто їм співчував (С.Д.Ніс, О.В.Маркович, Г.І.Паливода, П.Г.Борсук, І.П.Вовк, П.Ф.Глібова О.М. Шрамченко, М.О.Загорська, та ін.). В його репертуарі були п'єси І.П.Котляревського "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник", картини з народного життя, хорові твори, читання. Вистави влаштовувалися, здебільшого, з благодійною метою: на користь чернігівського дитячого притулку, на підмогу убогим студентам Чернігівської губернії, покаліченим солдатам, знедоленим тощо3. Як повідомляла газета "Черниговский листок", вистави аматорського театру користувалися серед глядачів великою популярністю. Щодо "живих картин" з життя народу в одному з її номерів писалося: "Характерні риси української музики, українського живопису і поезії виявилися тут більш-менш повно. Різноманітні звуки української пісні, найчудовіші сцени із народного життя і могутні вірші нашого Кобзаря Шевченка привертали почергово увагу слухачів, діючи на них магічною силою рідного слова, рідної природи і рідної мелодії. В хорах і живих картинах поєдналися найпоетичніші мотиви українського життя" .

    Члени "Громади" намагалися контролювати якомога більше закладів, пов'язаних з освітою, з поширенням знань, української мови. Так, громадівці були і в архівній комісії (М. Коцюбинський, В. Коцюбинська, І. Шраг Ф. Шкуркіна), членами правління Громадської бібліотеки (М.Коцюбинський, В.Коцюбинська, І.Шраг, Г.Коваленко, Л.Шрамченко), засновниками і керівниками Чернігівської "Просвіти" (М.Коцюбинський, В.Коцюбинська І.Шраг), членами комісії по народній освіті (М.Коцюбинський, Б.Грінченко, І.Шраг). Під їх впливом був написаний відгук, що закликав усі губернії України "стати на захист народної освіти та обов'язкового початкового навчання для всіх дітей".

    Чернігівська "Громада" входила до складу Федеративного об`єднання "Громад" і мала тісні контакти з іншими "Громадами". Делегатами від чернігівчан на кількох річних з`їздах були І. Шраг, М. Коцюбинський В. Коцюбинська, Б. Грінченко та інші. На з`їздах обирали Раду, яка керувала справами федеративної спілки, що виконувала постанови з`їздів.

    "Громада" доручила Г. Коваленкові у 1899 році до 100-річчя від дня народження О. Пушкіна виготовити і встановити на Валу погруддя поета, впорядкувати могилу О. Марковича на Болдиній горі, дати раду "Чорній могилі" біля Єлецького монастиря.

    Діяльність "Громади" по освіченню населення була досить активною. У районі Лісковиці було створено відділ громадської бібліотеки, в районі п'ятикутів - відділ книжок для дітей. Майже всі члени "Громади" у 1904 році підписали відозву до Міністра внутрішніх справ, у якій вимагали обов'язкового початкового навчання в Чернігівській губернії. Цю відозву відвезла до Петербурга Ганна Барвінок.

     Діяльність членів "Громади" була всебічною, так ними було покладено початок економічного вивчення Чернігівської губернії. О. Русов, В. Варзар Л. Червінський у кінці 70-х років працювали у статистичному бюро. Вони розбили Чернігівщину на три регіони, почали описувати її, виробивши для цієї справи свою методику. О. Русов, як українець, прагнув ознайомитися із традиціями та життям українського народу. В. Варзар більше цікавився промисловою діяльністю населення, а Л.Червінський перевірив на безпосередніх враженнях свої народницькі теорії . Великі землевласники боялися статистів, бо вважали, що під час об`їздів та дослідів буде зроблена переоцінка землі не на їх користь, тому заважали роботі, а дослідників називали революціонерами, що їздять по селах і "мутять народ".

    Тільки ліва, інтелігентна частина земців розуміла правдиву важливість цих дослідів і потребу правильної переоцінки земель відповідно до прибутків на них. Взагалі статистичне бюро було тоді неначе культурним центром Чернігова: ініціатива у всіх громадських інтелектуально-мистецьких справах виходила від статистів.

    У 1906 році під натиском громадськості царський уряд змушений був дозволити по всій Росії легальні освітні товариства "Просвіта". Механічно губернські "Громади" припинили своє існування, а її члени перейшли до новоствореного товариства і продовжили боротьбу за українську культуру легально.

    Отже, завдяки своїй конспірації, чернігівська "Громада" так і не була викрита поліцією. Були тільки здогади та доноси про діяльність якоїсь таємної організації, але громадівці були обачними, прийняті міри перестороги не були марними. Завдяки їхній діяльності, зокрема діяльності жінок у сфері освіти, у Чернігові діяла чимала бібліотека, проводилися літературні вечори, театральні вистави, видавалися книжки для освіти сільського населення тощо. Отже, представники чернігівської "Громади" були свідомими українцями, які намагалися підтримувати, розвивати українські ідеї в Чернігові, сприяти освіті. Труднощі впровадження навчання українською мовою не зупиняли. "Краще навчати російською, аніж залишати народ неосвіченим", - вважали громадівці.

    Одна із учасниць "Громади" М.М. Грінченко, оцінюючи діяльність громадівців Чернігова в цілому, зазначала: "Не яскраве було те життя, не голосна й праця, ніяких подвигів, нічого блискучого, яскравого, все дрібне, буденне. Але ж і таке, яке було воно, робило своє діло; воно було тими краплинками, що пробивають камінь, тими цеглинками, що придавалися до спільного будування нашого кращого прийдешнього".

Версия для печати