Старый Чернигов - сборник статей

ПИЯТЦТВО НА ЧЕРНІГІВЩИНІ Поштова листівка початку ХХ ст. Сюжет художника М.К. Пимоненко До дому - в основі листівки, яка стала настільки популярною, що перевидавалась 9 разів, набравши 90 тис. примірників загального тиражу
     Пияцтво завжди вважалося справжнім лихом, як для кожної окремої людини, так і для суспільства в цілому. В очах лікаря пияцтво - хвороба. На думку більшості людей це той стан морального падіння, який межує зі злочинністю. Саме з цієї причини боротьба з цим негативним суспільним явищем була і залишається важливим завданням держави та громадськості.
     Цікаво обернутись у минуле і подивитися, яким був рівень пияцтва, та як боролися з ним на Чернігівщині століття тому.
     Слід підкреслити, що піддані Російської імперії пили у той час набагато менше, ніж мешканці багатьох інших розвинутих країн світу. Щоб переконатися в цьому, достатньо переглянути статистичні дані тих років. Вони свідчать, що, наприклад, у 1893 році одна людина випивала в середньому за рік спиртних напоїв: у Бельгії 195 літрів, у Англії 142 літри, у Франції та Німеччині приблизно по 120 літрів, а на території Російської держави лише близько 15 літрів. Навіть кількість вжитої горілки була меншою, ніж в більшості європейських країн.
     І все ж таки і на наших теренах пияцтво існувало, і викликало занепокоєння держави і суспільства.
     Головний тягар боротьби з цим ганебним явищем, як і зараз, лягав на плечі правоохоронних органів, тобто поліції, яка не тільки боролась із зовнішніми проявами пияцтва - сварами, бійками та іншими порушеннями громадського порядку, а й регламентувала продаж спиртних напоїв та їх вживання окремими особами під час виконання службових обов'язків. Так, наприклад, візникам суворо заборонялось керувати екіпажем у нетверезому стані. За ігнорування цього правила порушника могли навіть відправити за ґрати.
     Існувала спеціальна, затверджена у 1866 році Міністерством внутрішніх справ інструкція для поліції по нагляду за правилами торгівлі алкогольними напоями. Ось скорочено деякі її пункти:
     1. Продаж спиртних напоїв дозволяється лише при наявності патенту, який повинен виставлятися у торговельній установі для загального огляду.
     2. Окрім ресторанів, буфетів, шинків та інших встановлених місць, продаж горілки здійснюється виключно на винос у опечатаній тарі.
     3. Забороняється обмін напоїв на речі та продукти харчування.
     За іншими постановами обумовлювались місця та час торгівлі горілкою та вином. В релігійні свята заборонялась торгівля спиртним до завершення літургії. Не можна було торгувати алкоголем під час волосних та селянських зборів, а також під час судових процесів у місцях їх проведення. Заборонялось відпускати спиртні напої у позику чи під заклад. Не дозволялось торгувати цим товаром особам молодшим 21 року. І, нарешті, продавці повинні були сповіщати поліцію та органи місцевої влади про всі випадки порушення покупцями громадського порядку у шинках та лавках. Порушникам, згідно з законом, загрожував штраф чи навіть арешт.
     А ось офіційна інформація про те, скільки горілки випивали наприкінці XIX століття наші земляки. В той час у Чернігівській губернії налічувалось у середньому 2,1 млн. мешканців. В тому числі близько 500 тис. чоловіків віком від 20 до 60 років, які і споживали переважну більшість горілки. Якщо за рік на Чернігівщині вживалось у середньому 1,3 млн. відер цього напою, то кожний з них випивав за цей період близько 52 пляшок. Враховуючи, що горілка коштувала тоді у середньому 5 крб. 45 коп. за відро, вона обходилась мешканцям нашої губернії приблизно у 7 млн. тогочасних рублів щорічно. Треба відзначити, що проблеми, де випити, у Губернському центрі не існувало. В той час у Чернігові з ЗО тисячами мешканців нараховувалось більше трьох десятків шинків, 9 пивних, 14 казенних винних лавок та шість винних погребів. Крім того у магазинах можна було придбати шампанські вина, лікери, коньяки, портвейни та інші елітні напої. А публіка "почище-с" мала змогу розслабитися у ресторанах. А тепер подивимося, як впливало вживання алкоголю на стан здоров'я населення. Для цього знову звернемось до статистики. Якщо у 1859 році на Чернігівщині від зловживання спиртними напоями раптово померло 17 осіб, то у 1891 році ця цифра зросла до 48. У 1889 році з 157 осіб, які були госпіталізовані у відділення психічно хворих Чернігівської лікарні, 23 поставили діагноз алкоголізм. Для порівняння. У Швейцарії алкоголіки складали 21% всіх психічно хворих.
     З метою посилення боротьби с пияцтвом у 1896 році в Чернігові розпочало роботу "Попечительство о народной трезвости", яке підпорядковувалось Міністерству фінансів. Співробітники цієї організації мали право і були зобов'язані здійснювати нагляд за правипами торгівлі спиртними напоями, проводити антиалкогольну агітацію, організовувати заходи, які б відволікали населення від відвідування шинків. "Попечительство" організовувало народні читання, видавало відповідну літературу та поштові картки, що викривали пияцтво.
     Рекламі протиалкогольній протидіяла реклама на шинках, ресторанах та магазинах. Так, на трактирі з назвою, що не лишала сумнівів "Не минай", який розміщувався біля ринку, висіла красномовна вивіска з зображеним на ній парубком, який в одній руці тримав виделку зі смачним шматом ковбаси, а у другій чарку, повну горілки.
     Отака точилась сто років тому боротьба. Хто в ній переміг, бачимо ми з вами.
     Яскраві промені потужних прожекторів ніби піднімають до небес легку ажурну споруду Катерининської церкви, і вона, сяючи золотом бань, гордо височить над землею, над древнім Черніговом, справляючи незабутнє враження на тих, хто вперше в'їжджає до нашого міста. Божий храм, як жива свічка - це справжнє диво древнього зодчества, підкреслене сучасними засобами освітлення.

Версия для печати