Сборник исторических статей о Чернигове

У цьому будинку в 19 ст. розміщувалася поліцейська частина - нині будівля СБУ З ІСТОРІЇ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ПОЛІЦІЇ
Про чернігівську поліцію часів Російської імперії написано небагато, а якщо бути відвертим, то майже нічого. Причиною тому - ставлення до неї у радянські часи, виключно, як до органу придушення революційного руху, а після створення незалежної української держави, як до інструменту переслідування борців за національну незалежність.
Дійсно, поліція імперських часів, у тому числі і чернігівська, стояла на охороні існуючого суспільно-політичного ладу. Але захист влади не обмежував широкого кола тих завдань, які були покладені на цей важливий орган державного управління.
Крім охорони суспільного порядку та боротьби зі злочинністю, до нього входило забезпечення протипожежної безпеки, проведення рекрутського набору, збір інформації про запаси продовольства та їхня охорона, митний контроль, утримання та трудове використання ув'язнених, забезпечення належного стану шляхів сполучення, боротьба з сараною та багато іншого.
Архівні документи вказують на те, що часом народження чернігівської поліції слід вважати 1798 рік. У 1802 році в місті, де налічувалось близько чотирьох тисяч мешканців, було встановлено 11 поліцейських будок, у яких чергували чини зовнішньої служби. Поліцмейстер відповідав, у цей час, за більшість питань життя міста. Так, наприклад, він відповідав за освітлення вулиць та контролював роботу сажотрусів, яких наймав за рахунок міської Думи, бо за діючими в ті часи законами витрати на утримання поліцейських службовців покладалися на органи міського самоврядування. Слід відзначити, що вони складали значну частину чернігівського бюджету. Так, у 1804 році з 13314 карбованців, які надійшли у міську казну, на поліцію було витрачено 3032 карбованця.
Рівень злочинності тих часів та те, як з нею боролася чернігівська поліція, потребує окремого дослідження. Але, якщо крали навіть з ризниці Спаського собору, як це було у 1776, 1787 та 1814 роках, можна судити, що з порядністю у наших пращурів і тоді було не все гаразд. Історична пам'ять донесла до нас ім'я одного з тогочасних чернігівських поліцмейстерів - Карла Борисовича Сакса. Розповідають, що його так боялися злочинці, і він так добре знав, хто на які "подвиги" здатен, що розкривав крадіжки, кажучи мовою професіоналів, "по гарячих слідах".
25 грудня 1862 року здійснюється нова поліцейська реформа, яка повною мірою торкнулася і Чернігова. В цей час у відносно невеликому губернському центрі з населенням 14612 особи (дані 1861 року) існувало дві поліцейські частини. Перша, разом з управлінням поліцмейстера була розташована у зведеному в 1860 році двоповерховому цегляному будинку навпроти Театрального скверу (зараз Чернігівська міська прокуратура). Друга - на вулиці Набережної (вул. Пушкіна, між вулицями Шевченка та Родимцева) у будівлі, яка до нашого часу не збереглася. Як і на початку свого існування, у другій половині 19-го століття поліція існувала головним чином за рахунок міського бюджету.
А зараз подивимося скільки коштував службовий одяг рядових поліцейських за цінами 1871 року: шапка темно-зеленого сукна - 1,5 крб., мундир - 7,97 крб., шинель сірого сукна - 11,53 крб., шаровари - 5,75 крб., взуття - 2 крб.
У 1883 році на прохання Думи Чернігів був поділений на окремі поліцейські дільниці, де дільничий службовець повинен був наглядати і за санітарним станом.
За офіційними даними, на початку 20-го століття гарнізон Чернігівської поліції складався з поліцмейстера, його помічника, двох приставів, чотирьох їхніх помічників та 45-ти городових. Цими силами і забезпечувався правопорядок у місті з 32-тисячним населенням.
Як це видно з офіційних документів та місцевої преси, криміногенна ситуація у Чернігові була достатньо складною. Звичайним явищем були крадіжки, особливо під час проведення ярмарків. Мали місце і пограбування. Траплялися бійки, іноді навіть зі стражами порядку. Все це вимагало посилення та вдосконалення місцевої поліцейської організації. З березня 1894 року в Чернігові була відкрита школа підготовки кандидатів на посади кінно-поліцейських урядників. Це був перший місцевий спеціальний учбовий заклад, який готував професійних правоохоронців
У 1908 році розпочалася чергова і остання у Російській імперії поліцейська реформа, яка значною мірою звільнила правоохоронців від величезної кількості обов'язків, що не відповідали їх головному призначенню. Але це не повинно було негативно позначитися на їхній кількості, бо головним завданням поліції залишалися охорона правопорядку та боротьба з кримінальною злочинністю. Тому в 1906 році штат чернігівських городових, які отримували 240 карбованців на рік, з 45-ти збільшується до 67 осіб, а у 1908 році в складі чернігівської поліції з'являється сискне відділення. Цікаво, що у тому ж році створюється поліцейський оркестр, для якого з Москви був привезений повний набір першокласних музичних інструментів. Мабуть, таким чином міська влада намагалась викликати любов населення ' до своїх правоохоронців. В.РУДЕН0К
В. РУДЕНОК

Версия для печати