Сборник исторических статей о Чернигове

Любецький шлях, що став проспектом

Пам'ятна вивіска на магазині Янтар ПОЗАЗДРИЛИ Б МОСКВА І ПЕТЕРБУРГ
Мова піде про проспект Миру - одну з найдавніших магістралей Чернігова, поважному віку якого можуть позаздрити відомі всьому світові проспекти та вулиці Москви, Петербурга, американських міст.
Ця міська артерія виникла понад тисячу років тому як шлях на Любеч, що розпочинався від Києво-Любецької брами Дитинця - тодішнього князівського міста-фортеці. Ще з тих далеких часів уздовж Любецького шляху, що перетинав Околь-ний град та Передгороддя, селилися люди, діяли ремісничі майстерні, будувалися церкви. Саме цим шляхом 1024 року вирушав під Листвен зі своїм військом перший відомий з літопису чернігівський князь Мстислав, який переміг у битві свого брата - київського князя Ярослава, названого згодом Мудрим.
Перший же з описів вулиці, які маємо, сягає 1765 року: "Улица, идучи з Киевской брами по Любецкому тракту, в правой стороне: канцелярия сотни полковой, церков деревяная Воздвижение Честного Креста; при оной колокольня и школа деревяние; по той же улици по левой стороне болница; по той же улици по правой стороне монастир Дивичи; в оном церков каменная святия Великомученици Параскеви; да в том ще монастири трапеза, звоница, на коей звоници храм Святаго Прокофия, и келий деревянии; поблизу оного монастира огорода; по левой стороне будки крамние, в которых бивает во время ярмолков разних товаров продажа". *
Упродовж двох останніх століть вулиця називалася по-різному: Любецька, Київська, Красна, Шосейна, після 1919 року - Шевченка, Леніна, із 2001-ого - проспект Миру.
Шосейною вона стала із 60-х років XIX століття, коли через Чернігів пролягла шосейна дорога з Києва на Гомель. Власне, Шосейною називався нинішній відтинок проспекту від Валу до Красної площі.
Найвідомішою спорудою вулиці упродовж десятиліть був готель "Царград". Нині вже важко встановити, хто дав цьому закладу таку гучну назву, певно, не позбавлену історичної традиції. У добу Середньовіччя руські купці найчастіше їздили торгувати до Царграда - візантійської столиці. Одне слово, "Царград" - місце зупинки купців. Можливо, така асоціація спала на думку підприємливим селянам-кріпакам Сидору Сорокіну та Олексію Сидорову з далекої Ярославської губернії, відпущеним своїм поміщиком на вільні хліби. Прибилися вони до Чернігова і стали торгувати квасом на Шосейній. А згодом відкрили тут в одноповерховому будинку трактир з номерами. .

- ГОТЕЛЬ ДЛЯ ПУШКІНА Й ШЕВЧЕНКА
Поселялися тут здебільшого купці, які приїздили торгувати на чернігівські ярмарки. Втім, знаходили в трактирі прихисток і офіцери, і відряджені цивільні службовці, і просто мандрівники. Траплялися серед цього заїжджого люду і постаті, імена котрих стали видатними...
Як, наприклад, Олександр Пушкін. Зупинявся він у "Царграді" двічі - у травні 1820-ого, коли їхав до Катеринослава, і у серпні 1824 року, коли верстав шлях з Одеси на Псковщину - у батьків маєток Михайлівське. Про цю зупинку, а сталася вона 4 серпня, залишив спогади поет Андрій Подолинський, на той час випускник Благородного пансіону при Петербурзькому університеті, котрий їхав до своїх батьків у Київ. Із Пушкіним він був знайомий, - та все ж зустріч у чернігівському готелі була дещо несподіваною:
"Вранці, увійшовши до зали, я побачив у сусідній буфетній кімнаті молодого чоловіка, який ішов біля прилавка і якого за місцем проходження та одягом сприйняв за лакея". Пушкін розповів тоді Подолинському про своє скрутне становище (їхав він тоді на заслання), про маршрут поїздки, попрохав передати в Києві записку для генерала М.Раєвського.
Перебування генія російської поезії у місті на Десні увічнив у 1937 році (тоді якраз відзначалося 100-річчя з часу його загибелі) у своїх "Чернігівських сонетах" Максим Рильський: Тут був готель "Царград".
Спинись, людино!
Він Пушкіна, вигнанця і співця
Приймав колись.
Низенька зала ця Найвищу привітала верховину.

До речі, у 1899 році, коли відзначалося 100-річчя від дня народження поета, чернігівець Василь Ляскоронський через газету "Черниговские губернские ведомости" запропонував "батькам міста" у пам'ять про перебування його в Чернігові встановити на будинку Христодуло, поблизу "Цар-граду", меморіальну дошку, а саму вулицю Шосейну, найкращу на той час у місті, але із беззмістовною назвою, перейменувати на Пушкінський проспект. Однак пропозицію шанувальника творчості поета не було підтримано. Даремною була згодом і пропозиція представників української інтелігенції міста з нагоди 100-річчя Тараса Шевченка дати Шосейній його ім'я.

Тарас Шевченко приїхав до Чернігова наприкінці лютого 1846 року разом з поетом Олександром Афанасьєвим-Чужбинським. Поселилися у "Царграді", проживши там великий піст. Виконуючи завдання Археографічної комісії, Шевченко знайомився з історичними та архітектурними пам'ятками міста, зробив ряд замальовок чернігівських старожитностей. А вечорами обидва робили візити, присвячували місцевим дамам дотепні віршовані рядки. Чимало їх, певно, написано було і у стінах готелю. Шевченко також намалював тут портрет Афанасьєва-Чужбинського та записав до його альбому свій" вірш "Не женися на багатій". Вони також уподобали чаювати в готелі., щоразу замовляючи самовар, що обійшлося Тарасу у кругленьку суму... Те чаювання у "Царграді" і спонукало його зробити на засланні запис у "Щоденнику".
А ще задовго до Шевченка, у грудні 1828 року, у "Царграді" зупинявся юний Микола Гоголь. Випускник Ніжинської гімназії вищих наук, він тоді вперше вирушав до Петербурга - у пошуках долі, у пошуках своєї майбутньої слави. Про перебування у Чернігові він потім напише у листі до матері.

Очевидно, зупинялися в "Царграді", оскільки це був єдиний у місті готель, також російські письменники Лев Толстой і Максим Горький, які відвідували Чернігів відповідно у 1884 і 1891 роках. Останній у листі до Антона Чехова, згадуючи своє перебування у нашому місті, писав: "недавно чуть-чуть не переехал на жительство в Чернигов".
На той час готель уже мав два поверхи - з номерами нагорі і харчевнею внизу. Тодішнім власником його був Візенталь. А на початку XX століття "Царград" придбав купець Лагутін, обладнавши в ньому магазин.

Історичний чернігівський "Царград", який би годилося назвати готелем для класиків, простояв до початку Великої Вітчизняної війни і був зруйнований в перші дні бомбардування міста німецькою авіацією. Про його руїни згадує у книзі "Люди, годы, жизнь" російський письменник Ілля Ерен-бург: "В Чернигове было тихо... Разрушенный дом, осталась только мемориальная доска: здесь помещалась гостиница, где останавливался Пушкин, жил Шевченко. Я долго думал о красоте церквей, о мире. Вдруг начали бомбить. Убили девочку...".

ТУТ ЖИВ ЛЕОНІД ГЛІБОВ

Нині на місці готелю встановлено пам'ятний знак. А майже навпроти, через проїжджу частину правого боку проспекту, ще один: "На цьому місці стояв будинок, в якому з 1867 по 1893 роки жив відомий поет-байкар Л.І.Глібов. Будинок, де колись жив байкар Глібов Будинок зруйнований фашистськими загарбниками".
Одноповерховий дерев'яний будинок стояв на високому цегляному цоколі, дивлячись на вулицю трьома вікнами. А саме подвір'я садиби поета тягнулося через всю сучасну Алею Героїв до вулиці Святославської.

Тут Леонід Глібов, скромний завідувач губернської земської друкарні, написав свої кращі твори, тут збиралися його приятелі та шанувальники поетового таланту. Це був той Глібов, згадував Гліб Лазаревський, "який, на початку напівжартуючи гадав своїми байками "Діда Кенаря" розважити тільки малечу і який став славетним байкарем - поетом України, той самий Глібов, який був колишнім засланцем, політично неблагонадійною людиною, але за труною якого йшло все місто".

Після смерті поета в цьому будинку мешкав його син. Олександр Леонідович дожив до батькового 100-ліття, яке широко відзначалося в Чернігові у березні 1927 року. В ті часи за участю академіка Сергія Єфремова в оселі Глібових було відкрито куточок-музей.

В.САПОН.

Версия для печати