Духовні святині Чернігівщини

ПОТИР СТОЛЬНЕНСЬКОІ ПРЕОБРАЖЕНСЬКОІ ЦЕРКВИ

       У фондах Чернігівського історичного музею зберігається значна колекція культового срібла, зокрема досить цікавий потир, що належав стольненській Преображенській церкві.

       Як відомо, сотенне містечко Стольне з 1740 р. було у володінні генерального судді війська Запорізького Андрія Яковича Безбородька, а після його смерті перейшло в спадок його синам. Один із них - Олександр Андрійович Безбородько (1747-1799 рр.) - став відомим державним діячем, дипломатом, був канцлером при дворі Павла І, отримав графський і князівський титули. Протягом життя він не поривав зв'язків із родинним маєтком. На його кошти, як зазначив Філарет Гумілевський, у 1780-х рр. була збудована кам'яна церква в Стольному.

       Він же вніс до парафіяльної Преображенської церкви срібний потир, про що свідчить різьблений на внутрішньому боці піддона напис: "Сія чаша ісправлєна въ церковь Преображенія господня стольнинскую коштомъ графа Александра Андреевича Безбородька 1792 года мая дня". 3 другого напису, вибитого у вигляді крапок, дізнаємося, що " 1847 года визолочена сія чаша вновь стараніємь ієрея Льва Косовича і старости Андрея Шостака. Употреблено золота пять червонц голан".

       Потир виготовлений, напевно, за індивідуальним замовленням О. Безбородька московським майстром срібних справ Іваном Фроловим, про що свідчить його тавро "І. 0." Воно складається з двох початкових російських літер імені й прізвища майстра, які обведені прямокутним щитком. Поряд вибиті тавра м. Москви (Георгій Побідоносець на коні проколює дракона), пробірного майстра Олексія Вихляєва з датою "1789" і невідомого майстра з якості "АОП" в серцеподібному щитку (тавра останнього, що виявлені на срібних речах в музеях Росії, відносяться до 1775-1804 рр.).

       У Москві був досить суворий контроль за якістю виробів: майстер зразу ж після виготовлення речі повинен був її затаврувати в Пробірній палаті. Таким чином, 1789 р., що вибитий на таврі пробірного майстра, ми можемо вважати роком виготовлення потира.
       Про це свідчать також форми й особливості орнаментації виробу. З 80-х рр. XVIII ст. в характері обробки речей зі срібла з'являються риси класицизму: квіткові гірлянди, вінки, вази, карбований низький рельєф.

       Потир складається з трьох головних частин - чаші, стержня і седеса. Чаша має дещо видовжені, але приємні попорції, вінця трохи розширені, денце заокруглене. Знизу на чашу надіта прорізна сітка з хвилястими краями, на якій карбовано плоским і низьким рельєфом досить складну композицію з великого листя аканта, хвилясто підвішених стрічок, вазонів класичного стилю, голівок херувимів. У сітку вправлені овальні живописні емалеві медальйони зі зображеннями Христа, Предтечі, Богородиці, розп'яття. Доповнюють художнє оформлення медальйонів обрамлення у вигляді бантиків зі скла зеленого, білого й рожевого кольорів.
       Седес має сферичну форму. Його поверхня прикрашена п'ятьма картушами, гравійованими лускою і з'єднаними між собою хвилястими стрічками з квітами, та карбована попарно голівками херувимів. Між картушами вмонтовано п'ять округлих емалевих медальйонів у тому самому обрамленні, що й на чаші. На них зображені страсті Христа.
       Чашу із седесом з'єднують три литі чоловічі фігури, які, неначе атланти, підтримують її знизу. Фігури виконані дещо грубувато, що значно знижує художній рівень роботи.
       У цілому потир є цінною пам'яткою російського золотарства останньої чверті XVIII ст.

       Г. П. Арендар

Версия для печати