Сторінки музичної освіти Чернігівщини

Театральна та музично-просвітницька діяльність громадських об'єднань Чернігівщини у другій половині XIX на початку XX століття

    Глибоке проникнення в задум композитора базувалося на повному оволодінні виконуваної партитури творів. Особливо Сорокіну вдавалося твори російської симфонічної музики.
    Зокрема, виконання соль мінорної симфонії Каліннікова в одному з концертів музично-драматичного товариства "прошло блестяще, несмотря на чрезвычайно сложную партитуру дающую самостоятельную и ответственную работу каждому инструменту в оркестре".
    Але К.В. Сорокін залишив помітний слід в історії музичного життя Чернігівщини не лише як диригент симфонічного оркестру музично-драматичного товариства. Будучи викладачем музично-теоретичних дисциплін композиції та гри на мідних духових інструментах він став першим директором заснованого ним в 1904 році за програмою "консерваторий Императорского Русского Музыкального общества" першого в губернії Чернігівського музичного училища, де викладалися спеціальні предмети зі співу, скрипки, альта, віолончелі фортепіано теорії композиції духовних інструментів (мідні та дерев'яні) теорії музики, сольфеджіо інструментовки та історії музики.
    Йому вдалося залучити до першого викладацького складу училища випускників Петербурзької Віденської консерваторій та Київського музичного училища: К.С. Штамм (спів) О.І. Маслоковець і А.А. Яцкевич (фортепіано). І.Б. Красільщіков (скрипка) К.В. Сорокін (теорія композиції, мідні духові інструменти та ін.).
    Таким чином заснування музичного училища як першого середнього спеціального музичного навчального закладу стало новим етапом розвитку професіональної музичної освіти на Чернігівщині.
    2) Діяльність хору Чернігівського музично-драматичного товариства спиралася на міцну традицію розвитку хорової культури регіон}'. До того ж, поява в кінці XIX ст. Борзнянського, Чернігівського церковно-співочих товариств, активна концертна діяльність хорових колективів, зокрема, хору під керівництвом М.П. Добровольського, засвідчували поширення хорового співу як одного з активних видів музичної діяльності.
    Тому, наявна хорова база створювала умови щодо формування оперного хору, який поєднує у собі якості високої вокально-хорової техніки і сценічної культури. Побіжним свідченням поширення саме оперно-хорової спеціалізації певної частини хорових співаків є зауваження Н.П. Яснопольського щодо авторського концерту диригента Горелова, в якому брали участь кращі місцеві музичні сили, а також "хор с участием репертуарних оперных хористов".
    3) Концертна діяльність, яку постійно проводило Чернігівське музично-драматичне товариство, поступово висунула ряд яскравих солістів-вокалістів. Зрозуміло, що найбільш потужні співаки, такі як Єлизавета Рафалович, Марія Дейша-Сионицька, розпочавши свій творчий шлях на концертах в Чернігові, пізніше прикрашали своїм співом провідні оперні театри світу: Мілану, Парижу, С-Петербургу та Москви.
    До речі, їх зв'язок з Чернігівщиною ніколи не припинявся, зокрема, активну участь у проведенні вокальних вечорів у Чернігові брала Дейша-Сионицька.

Версия для печати