Сторінки музичної освіти Чернігівщини

Театральна та музично-просвітницька діяльність громадських об'єднань Чернігівщини у другій половині XIX на початку XX століття

    Одним з найвищих сценічних досягнень "Товариства, кохаючих рідну мову" стала постановка на новій музичній основі п'єси І.П. Котляревського "Наталка-Полтавка". Здійснення цієї постановки в музичній редакції О.В. Марковича було не лише визначною подією в культурно-мистецькому житті Чернігова, але й певним етапом в розвитку музичної та театральної культури України в другій половині XIX ст.5 Звернемо увагу на те, що до цього часу п'єса І.П. Котляревського "Наталка-Полтавка" вже мала певні традиції свого виконання на Чернігівщині.
    Так, під час гастролей полтавської театральної трупи Штейна-Котляревського (1817-1821 рр.) чернігівська слухацька аудиторія вперше познайомилася з твором. П'єса також мала постійне сценічне життя в репертуарі шкільного театру Ніжинської гімназії вищих наук. Головну роботу по сценічному втіленню нової постановки "Наталки-Полтавки" в Чернігові взяв на себе Опанас Маркович. Відомо, що першу спробу сценічної постановки "Наталки-Полтавки" він здійснив у 1857 році силами вихованців Немирівської гімназії. Саме для виконання в учнівському театрі ним було підібрано народні пісні (18 номерів) відповідно до розвитку драматургічного матеріалу п'єси та характеру дійових осіб.
    Потім капельмейстер графа Болеслава Потоцького (почесного попечителя немирівської гімназії) Іоган Ландвер зробив оркестрову партитуру та написав увертюру. Зрозуміло, маючи в своєму арсеналі учнівські творчі сили Опанас Маркович не міг розраховувати на повноцінне втілення сценічного та музичного матеріалу твору. Лише в Чернігові йому вдалося об'єднати навколо себе винятково здібний творчий склад. Режисуру спектаклю здійснив І.П. Дорошенко. Виконавцями головних ролей стали: Наталки - О. Шрамченко, Терпелихи - П. Глібова, Петра - Г. Паливода, Миколи -С. Ніс, Возного - Г. Кальчевський, Виборного - П. Борсук.
    За сценічні костюми, які глибоко відбивали народні традиції, відповідали К.В. і Г.П. Галагани. 12 лютого 1861 року в приміщенні міського театру відбулася прем'єра спектаклю. Успіх вистави був величезний, як писав рецензент - "беспримерный, - Чернигов отстоял Наталку, которая готова была потонуть в Лету, и поддержал ее право на долгое существование". Дійсно, постановка "Наталки-Полтавки" аматорами чернігівського "Товариства, кохаючих рідну мову" стала рішучим поворотом у творчій трактовці цієї п'єси в бік справжньої народності і реалізму сценічного втілення.
    По-перше, на противагу попередній музичній основі спектаклю з партитурою Едлічки, яка мала дещо підсолоджено-романсовий характер, Опанас Маркович підготував глибоконародний музично-пісенний матеріал.
    По-друге, виконавським традиціям провінційних театрів, де п'єса Котляревського поступово перетворювалася в звичайну сентиментальну мелодраму, чернігівці протиставили справжню народність у відтворенні характерних рис головних героїв. По-третє, сценічне втілення п'єси Котляревського в Чернігові завдяки тому що "исполнители были знатоки народной жизни", відбулося на новому якісному рівні. Так з тексту п'єси було вилучено певні нашарування, які з'явилися в результаті суто формальної сценічної експлуатації твору провінційними театральними трупами.
    Роль Наталки (О. Шрамченко) було виконано в природній манері, де на перший план виходили риси притаманні образу української дівчини - простота скромність глибока ліричність та ніжність.
    Винятково правдиво відтворювалися взаємостосунки Наталки з Терпелихою. З одного боку, любляча мати, яка вимушена видати свою доньку за нелюба, з іншого, донька, яка задля щастя матері готова принести в жертву своє кохання до Петра. Таке, психологічно вірне втілення п'єси робило слухача активним учасником сценічної дії. Виконавець образу Миколи - С.Д. Ніс суттєво переробив свою роль, надавши їй динамізму та характерності. Микола у виконанні С.Д. Носа набував характеру справжнього запорожця, якому властиві життєвий оптимізм весела вдача та природня винахідливість.
    Роль Виборного у виконанні Борсука трактувалася не як образ химерного блазня, яким його нерідко зображали на підмостках провінційної сцени, а як "лицо действительно почтенное, каждый жест, каждое движение которого дышали действительностью". У ролі Возного М. Кольчевський виділяв перш за все комічність образу, а Г. Паливода (Петро), дякуючи своїм прекрасним вокальним даним, розкривав люблячу й ліричну природу свого героя. Загальному успіху спектаклю сприяла добре проведена організаційна робота яку здійснив І.П. Дорошенко. Так спеціально до спектаклю було випущено яскраву афішу, яка давала вичерпну інформацію щодо театральної постановки. До речі, афіша до спектаклю "Наталка-Полтавка" у постановці "Товариства, кохаючих рідну мову" являє собою перший з відомих зразків мистецької рекламної продукції на Чернігівщині, видрукуваних українською мовою.
    "Наталка-Полтавка" у виконанні аматорського об'єднання витримала не одну постановку на сцені чернігівського театру і завжди користувалася величезним успіхом. Пізніше Опанас Маркович поставив цей же варіант п'єси в Новгород-Сіверському, зрозуміло, в іншому виконавському складі. На жаль, заклик журналу "Основа" стосовно того, що "большую услугу оказал бы тот, кто издал бы ее (Наталку-Полтавку) в том виде, как она была поставлена в Чернигове, с прекрасною партитурою Ландвера" не було почуто і не дивлячись на те, що більшість спектаклів "Иаталки-Полтавки" долисенківського періоду йшли у варіанті Опанаса Марковича, партитуру все ж було втрачено.
    Яскравим свідченням високого творчого рівня сценічної та музичної діяльності Марковича є спогади одного з основоположників чернігівської української Громади О.А. Тищинського, який писав, "Багато бачив я спектаклів, бачив і трупу Кропивницького, але не бачив нічого подібного до тих спектаклів, які споруджував Опанас Васильович. Та й сили були добірні."

Версия для печати