Сторінки музичної освіти Чернігівщини
Характерні риси сімейного музичного виховання на Чернігівщині у другій половині XIX ст.
У другій половині XIX ст. відбувається певна концентрація культурно-мистецького життя в найбільш розвинутих в економічному відношенні містах Чернігівської губернії - Чернігові, Ніжині, Глухові, Стародубі (приміром, в Чернігові споруджується перше стаціонарне театральне приміщення (1853), для концертних виступів широко використовується зал дворянських зібрань). Важливою ознакою музичного побуту міського населення цього періоду стає домашнє музикування (сімейні музичні вечори). Звернемо увагу на декілька обставин, які спонукають до належного вивчення цього питання.
По-перше, сімейно-побутове музикування є суттєвою складовою частиною історії музичної культури України. Поглиблений аналіз змісту сімейного музикування на Чернігівщині дасть можливість доповнити загальну картину домінуючих естетичних підходів та поглядів, які було покладено в основу цього різновиду музичного життя в Україні у XIX ст.
По-друге, посутніше кажучи, сімейне музикування стало одним з етапів на шляху до більш зрілих форм музичного життя (професіональної музичної освіти, музичного виконавства та філармонійної діяльності). Ця обставина спонукає як до аналізу організаційно-творчих засад професіонального виконавства на Чернігівщині, так і до характеристики творчих підходів у формуванні концертних програм та їх художньо-естетичного спрямування.
По-третє, здійснення поглибленого вивчення виконавського репертуару сімейного музикування дозволяє з'ясувати творчий потенціал учасників культурно-мистецької діяльності на Чернігівщині, сприяє більш повному висвітленню естетичних уподобань тогочасного суспільства, а також дає можливість щодо з'ясування геофафії музичних впливів, властивих цьому періоду культурного розвитку регіону.
По-четверте, сімейно-побутове музикування, виявляючи внутрішню здатність до синтези з іншими видами мистецтв, зокрема, театральним, дає більш широкі можливості щодо висвітлення культурно-мистецької діяльності в обумовлений період.
Традиції сімейного музикування на Чернігівщині мають глибоке історичне коріння. Пояснення цьому знаходимо в існуванні музичних цехів, музичних оркестрів та співочих капел, розвитку театрального процесу. Натомість в концептуальному вигляді сімейно-побутове музикування особливо яскраво виявило себе на початку другої половини XIX ст. Безперечно, цьому сприяла та обставина, що до організації сімейно-побутового музикування широко залучалися визначні діячі української культури, зокрема, М.А. Маркевич, І.І. Гаврушкевич, І.Г. Рашевський, І.І. Лизогуб, життя і діяльність яких тісно пов'язана з Чернігівщиною.
Відомо, що спеціально для потреб домашнього музикування М.А. Маркевич аранжирував українські народні пісні, які було включено до збірок "Народные украинские напевы, положенные на фортепиано" (1840) та "Южноруські пісні з голосами" (1857). Ці збірки підсумовують певні творчі підходи до проблем домашнього музикування з опорою на музично-побутові традиції кінця XVIII - першої половини XIX століття і стали важливим етапом розвитку музичної культури в Україні.