Черниговская Епархия

ВІДКРИТТЯ КЕЛІЇ XI СТ. ФЕОДОСІЯ, ІГУМЕНА КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОГО
В. О. ХАРЛАМОВ (Київ)
     Історія Києво-Печерської лаври бере свій початок із заселення та освоєння однієї з гір на високому правому березі Дніпра, на південь від загороднього княжного палацу в селі Берестовім, яке знаходиться за чотири версти від центру древнього Києва. Місцем зародження та подальшого розвитку монастиря являють собою печери, що з часом перетворились на великий та складний комплекс підземних лабіринтів.
     За літописними джерелами, засновник монастиря Антоній прийшов до Києва і у 1051 році оселився в крихітній печерці, яку викопав для своїх поодиноких молитв священик берестовської церкви Дванадцяти апостолів Іларіон. Таким чином, були започатковані Дальні печери Києво-Печерського монастиря, які незабаром стають центром чернецтва у Києві.
     У 1069 р., боячись княжого гніву з боку Ізяслава, що правив на той час у Києві, Антоній тікає до Чернігова, де засновує новий підземний монастир на Болдиних горах. Так був започаткований Богородицький (або Ільїнський) монастир у Чернігові, який стає центром чернецтва на Лівобережжі. Після повернення з Чернігова, Антоній лишив ігуменом Дальніх печер свого найближчого сподвижника Феодосія, а сам переселяється на сусідню гору, де засновує лабіринт Ближніх печер. Після цієї події Ближні печери почали прозиватись Антонієвими, а Дальні печери - Феодосієвими.
     Феодосій Печерський (30-і роки XI ст. - 1074 р.) - відомий Церковно-політичний діяч і письменник часів Київської Русі, один із засновників Києво-Печерського монастиря. Народився У Василькові в сім'ї багатого дружинника, яка невдовзі переїхала до Курська, що входив тоді до складу Чернігівської єпархії. Хлопчик дістав гарну, як на той час, освіту і з дитинства був дуже релігійним. Після смерті батька в 13 років він, попри волі матері, втік до Києва, щоб вступити до монастиря. Але для цього був необхідний грошовий внесок, якого він не мав. Тоді малий Феодосій і оселився в печері разом із старшим, уже дорослим Антонієм. Вони у 50-х роках XI ст. й започаткували Києво-Печерський монастир.
     Ставши ігуменом монастиря, Феодосій запровадив серед усіх ченців навчання грамоти, і це мало велике значення в наступному для створення перших літописів і книг. Сам він відомий, як автор кількох послань. До нашого часу збереглися близько 10 творів печерського ігумена. З його Житія, написаного Нестором-Літописцем, видно, що Феодосій був людиною принциповою і безстрашною. Він не побоявся виступити проти братовбивчої війни між князем Ізяславом та його братом Святославом. З 1108 року він визнається православними церквами святим. Помер Феодосій Печерський, не досягши сорокалітнього віку, третього травня (за новим стилем сьомого травня) 1074 р. у дві години дня. За словами Нестора-Літописця, його було поховано того ж дня в Дальніх печерах. Там мощі Феодосія пролежали сімнадцять років до 1091 р., доки не було вирішено перенести їх до новозбудованого Успенського собору.
     Точне місце знаходження поховання Феодосія з часом було забуте, і для переносу мощей треба було вести, фактично, пошукові розкопки. Нестор Літописець, який зіграв основну роль у пошуках, залишив нам прекрасний опис цих подій, який за рівнем виконання не поступається перед сучасними археологічними звітами. Почалося все удень 12 (16) серпня 1091 р., у вівторок. Нестор сповіщає, що в цей день "пришедшю же игумену ко мне и рекшю ми: "поидеве в печеру к Феодосьеви"; аз же, пришед и со игуменом не сведущю никому же, разглядавша, куде копати, и знаменавша место, где копати, кроме устья".
     При цьому було сказанощо знайти поховання Феодосія, при умові утримання всього у таємниці, може саме Нестор - "Рече же ко мне игумен: "не мози поведати никому же, но поими, его же хощеши, да ти поможеть". Після того, як удень Ігумен з Нестором намітили місце розкопок "и в вторник вечер І поях с собою два брата, не ведущю никому же, придох в печеру и, отпев псалмы, почах копати". Для роботи використали рогаліє - інструмент для копання печер, дещо схожий на маленьку мотику. Працювали по черзі до півночі, але мощі святого виявити так і не змогли і почав брати сумнів щодо правильності місця копання "и не могуче ся докопати, начах тужити, еда како на страну копаєм". Нестор продовжував роботу, коли ченець, який відпочивав біля входу до печери, вигукнув що в монастирі ударили в било, що сповіщало про початок взоранішньої ранкової служби. І в цей час Нестор крикнув - "Прокопав, брате!" Розгрібши землю над похованням і відкривши його обличчя, Нестор почав зі страхом молитись: останки виявились нетлінними.
     На другий день відбувся урочистий перенос мощей до Успенського собору: "положиша и в церкви своей ему, в притворе на деснеи стране, месяца августа в 14 день, в день четвертк, в час 1 дне, индикта 14 лета".
     Досліджуючи старовинні лаврські графічні матеріали, ми звернули увагу на те, що на дільниці Дальніх печер, де на даний час в натурі влаштований суцільний коридор, на плані 1638 р. зображено невелике приміщення, яке названо келією преподобного отця Феодосія. На наступних планах це зображення зникає. Приміщення під цією назвою, також як і коридор, в якому воно знаходиться, з'являється лише на планах XVIII ст., да і то у зовсім протилежній дільниці печер.
     Ця обставина визвала особливий інтерес, і було вирішено провести пошукові роботи. Для цього на стіні коридору, у місці, де за планом 1638 р. повинна знаходитись келія, було закладено зондаж. Під шаром тиньку виявлена кладка з плінфи, мурована на глиняному розчині. Розібравши кладку, ми потрапили у невелике глухе наполовину засипане приміщення, яке нагадувало велику нішу, розмірами 2,25X1,85X2,04 м.
     З середини приміщення добре проглядається арочний вхід, який ззовні (з боку коридору) був замурований плінфою. Сама келія має трапецієвидну форму в плані з розширенням до входу. Склепінчата стеля в хорошому стані, якщо не рахувати декількох незначних тріщин. Розчистивши приміщення від засипки, ми виявили розміщені уздовж стін два високих земляних підвищення-лежанки, одна з яких могла використовуватись як стіл.
     Звертає увагу той факт, що долівка між лежанками виявилась не твердою, а перекопаною. Вийнявши вспушену засипку, було виявлено неакуратно викопане поглиблення з оставленими біля обох стінок-лежанок незайманими і непідчищеними поріжками. Все говорило, що копання ями між лежанками проводилось наскоро. До того ж, на земляних стінках поглиблення лишились сліди роботи давнього інструмента - рогалія.
     Дослідження показали, що давні копачі, шукаючи закладений вхід до приміщення, почали свої роботи в районі лівої лежанки. Тому ця лежанка виявилась підкопаною і по довжині не Доходить до того місця, де мала бути стінка.
     Проаналізувавши літописне свідоцтво 1091 р., а також результати наших досліджень, ми дійшли висновку, що виявлена найдавніша печерна чернецька келія, викопана у 1058 р. одним із засновників Києво-Печерської обителі, видатним діячем XI ст. Феодосієм.
     Виявлена між земляними лежанками могильна яма свідчить про те, що з 1074 по 1091 рік тут дійсно могли знаходитись) останки Феодосія, які були розшукані Нестором Літописцем. 1
     До 1638 року келія мала невеличкий отвір і носила ім'я людини, яка в ній мешкала. В середині XVII ст. отвір замуровано, і згодом про засипане приміщення було забуто, бо на карті 1674 р. келія вже не позначена.
     Таким чином, Феодосієвські печери якийсь час не мали келії свого засновника. Таке упущення було виправлене тим, що іншій дільниці печер у XVIII ст. викопана простора келія, які дали назву Феодосія.
     В найближчий час намічається відбудова Успенського собору Києво-Печерської лаври, і однією з основних завдань археологів буде пошук схованої "під спуд собору" коштовної рак з мощами Феодосія Печерського.

Версия для печати