Старый Чернигов - сборник статей

ДМИТРО САМОКВАСОВ - ПЕРШИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСЛІДНИК ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ЗЕМЛІ
Дмитро Якович Самоквасов народився 27 травня 1843 року на хуторі Стахорщіна Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії у збіднілій дворянській родині. Спочатку Дмитро закінчує Новгород-Сіверську гімназію, а згодом - юридичний факультет Петербурзького університету. У 1878 році він вже доктор державного права, професор Варшавського та Московського університетів. Отримана у 1892 році посада керуючого Московським архівом, на якій він перебуває аж до самої смерті, дає Самоквасову змогу утримувати родину і, у значній мірі, продовжувати археологічні дослідження, які він започаткував ще на початку 70-х років (XIX ст.).

Працездатність та коло його наукових інтересів вражають. Здійснюючи масштабні розкопки на Україні, Кавказі, у Центральному Чорнозем'ї,

Підмосков'ї, Причорномор'ї і навіть у Польщі та Італії, Дмитро Якович одночасно активний член багатьох наукових товариств, делегат та доповідач дванадцяти Всеросійських археологічних з'їздів, автор більше ніж 200 друкованих наукових робіт.

Розкопуючи городища, поховання та інші археологічні пам'ятки у різних регіонах, найбільшу увагу Самоквасов все таки приділяв стародавнім слов'янським курганам рідної Сіверянської землі.

Завдяки особистим відносинам, які забезпечували йому фінансову підтримку, та власним коштам, Дмитро Якович зумів організувати та здійснити лише на цій території розкопки 377 курганів, у тому числі 139 безпосередньо у самому Чернігові.

Старожитності з кургану гульбище Окрему, за поховальним обрядом, групу складали так звані великі кургани, досліджені археологом у 1872 - 1873 роках. Всі вони були насипані над спаленими на поховальних вогнищах небіжчиками, які за життя посідали високе становище у суспільстві. Означений обряд, здавна відомий за описом арабського мандрівника початку 10 століття Ібн-Фадлана, у загальних рисах, виглядав так.

На обраному місті складалося вогнище, на якому спалювався небіжчик разом із вбитими перед тим жінкою, худобою, бойовим конем, зброєю та різноманітними речами, тобто всім тим, що, на думку сучасників, могло знадобиться йому в царстві мертвих. Після того, як вогнище догорало, та частина зброї, що залишилась цілою, забиралася і відносилася у бік, і на його місці починали насипати курган.

Коли висота насипу досягала половини чи трохи більше запланованої, на його вершині складалася вийнята з вогнища зброя, клалися ритуальні ритони і розпочиналася тризна, після закінчення якої спорудження кургану завершувалося і він увінчувався стовпом з ім'ям небіжчика. Розміри кургану залежали від постаті померлого.

Першим з великих чернігівських курганів Д.Я.Самоквасов розкопав так званий "Гульбище", що знаходився на вершині Болдиної гори. Тоді це був земляний насип заввишки 8,5 метри. Під час розкопок з'ясувалося, що це поховання заможного воїна, можливо боярина, але все ж таки не князя. Померлого поховали за поганським обрядом трупоспалення. Разом з воїном, за традицією, поклали вбиту жінку, скоріше за все рабиню. У похованні знайшли багатий набір зброї та воїнського знаряддя - шолом, щит, кольчугу, спис, вудила, стремена, стрілу та меч. Жіночий інвентар складався з близько 200 злитків срібла, золота та скла, намистин та бляшок.

Крім того, під курганом був знайдений глечик з кістками жертовного барана. Головною несподіванкою розкопок став знайдений у кургані меч. Справа у тому, що його загальна довжина складає 126 сантиметрів, а це на 35 - 40 см більше звичайних розмірів давньоруських мечів. До того ж, занадто великими виявилися і стремена. Все це стало підґрунтям для народження легенди про те, що у кургані "Гульбище" похований велетень, який став прототипом образу билинного богатиря Іллі Муромця, який, як відомо, здійснював свої подвиги саме у нашій місцевості.

Наступним курганом, який дослідив Дмитро Якович, став "Безіменний", що знаходився поруч. Він був трохи меншим, але і його висота сягала 7-ми метрів, а діаметр дорівнював 21 метру. Цей курган виявився значно біднішим за попередній. Зброї у середині насипу не було, а на місці вогнища знайшли лише сокиру, ніж, вудила, серп, обручи від відра та бронзові бляшки з візерунками. Цікавою знахідною стала льняна тканина, яка непогано збереглася з першої половини 10 століття, коли і було здійснене це поховання.
Результати розкопок надихнули дослідника, і Самоквасов починає поглядати на найбільший з чернігівських курганів - таємничу "Чорну могилу".

Версия для печати